Житомирський апеляційний адміністративний суд

Житомирський апеляційний адміністративний суд офіційне інтернет представництво

Узагальнення практики розгляду і вирішення адміністративними судами справ зі спорів з приводу реалізації державної політики у сфері митної справи упродовж 2014 року

Відповідно до листа № 414/11-14/15 від 12.03.2015 Вищого адміністративного суду України Житомирським апеляційним адміністративним судом в межах апеляційного округу здійснено вивчення та узагальнення судової практики розгляду і вирішення адміністративними судами справ зі спорів з приводу реалізації державної політики у сфері митної справи.

Під час вивчення проблемних питань при застосуванні матеріального та процесуального права у досліджуваній категорії справ основну увагу звернуто на справи з визначення виду товару за Українською класифікацією товарів  зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД), його митної вартості, а також справ про повернення надмірно сплаченого податку на додану вартість і митних платежів.

 Узагальнення судової практики показало, що проблеми у застосуванні норм права виникали при вирішенні справ про стягнення надмірно сплаченої суми податків і митних платежів та оскарження рішень митних органів щодо визначення митної вартості товару.

Основними причинами виникнення спорів у застосуванні митного законодавства стали розбіжності у визначенні суб’єктами господарювання та митними органами коду товару за УКТ ЗЕД, країни походження товарів, митної вартості товару, а також методів її визначення.

Упродовж 2014 року Рівненським окружним адміністративним судом розглянуто 47 справ, пов’язаних із застосуванням митного законодавства, з яких третина адміністративних позовів задоволена на користь суб’єктів господарювання.  Справи по спорах про визначення митної вартості товару становили 75%.

На відміну від Рівненського, у Житомирському окружному адміністративному суді за даний період розглянуто вдвічі більше справ – 107. За результатами розгляду 75% адміністративних позовів суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності задоволено.  Питома вага справ про  визначення митної вартості товару  становила 88%.

Таким чином, статистичні дані свідчать, що переважна більшість судових рішень прийнято не на користь митних органів.

В апеляційному порядку Житомирським апеляційним адміністративним судом переглянуто 138 судових рішень, з яких 126 (92%) рішень залишено без змін, 12 (8%) – скасовано.  

У суді апеляційної інстанції найпоширенішою категорією спорів у сфері митної справи були спори щодо визначення митної вартості товару - 90%. Тільки 5% справ складали спори з визначення коду товару за УКТ ЗЕД.

На час здійснення узагальнення Вищим адміністративним судом України переглянуто 41 судове рішення Житомирського апеляційного адміністративного суду, з яких 28 залишено без змін, 13 - скасовано. Практично, усі рішення частково скасовані у справах про визначення митної вартості товару з підстав неправильного застосуванням норм матеріального права при вирішенні вимог про стягненні надмірно сплаченої суми податків і митних платежів.

Отже, як свідчать статистичні дані, серед досліджуваних категорій справ значно переважають спори щодо визначення митної вартості товару. Як правило, у таких справах судами перевіряється законність рішень митних органів про коригування митної вартості ввезених товарів, які прийнятті на підставі висновків про заниження платниками податків митної вартості товару.

Крім згаданих категорій справ у провадженні Рівненського окружного адміністративного суду перебувала справа № 817/1038/14 за позовом митного органу до фізичної особи про зобов’язання  відповідача сплатити складський митний збір за зберігання транспортного засобу. Провадження в згаданій справі було закрите судом у зв’язку з тим, що порушений спір не  відносився до публічно-правових – йшлося про стягнення  договірної плати за зберігання автомобіля на  складі митниці.

Визначення митної вартості товару

Характеризуючи суб’єктний склад учасників адміністративного процесу у справах даної категорії, слід зазначити, що позивачами були фізичні та юридичні особи, які здійснювали декларування товарів, що переміщувалися через митний кордон України. Відповідачами виступали митні органи.

Як відомо, одним із способів зменшення податкового навантаження при імпорті товарів на територію України є подання митним органам документів із заниженою вартістю вантажу. 

Згідно з митним законодавством, під час розмитнення імпортованих товарів контроль за правильністю митної оцінки товарів здійснюють митні органи, які приймають рішення про правильність заявленої декларантом митної вартості товарів.

 Визначення митної вартості імпортованих товарів здійснюється за такими методами:     

1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

4) на основі віднімання вартості;

5) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

6) резервного.

 Основним є перший метод - визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

На практиці ж митні органи часто відмовляють у митному оформленні товару через сумніви у правильності визначення декларантом митної вартості товару, що імпортується.

Таке право передбачено частиною 6 статті 54 Митного кодексу України 2012 року, яка визначає, що підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю є виключно наявність обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/ або недостовірні відомості про митну вартість товарів.

Оскільки у самій 54 статті Митного кодексу України визначений не повний перелік «обґрунтованих підстав», правильному застосуванню вказаної норми в певній мірі може сприяти правова позиція Верховного Суду України, висловлена ним в постанові від 01.10.2013 р. у справі N 21-354а13.

У даній постанові Верховний Суд України дійшов висновків, що сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей можуть бути зумовлені, зокрема, неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, тощо.

Про наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості, вказує далі Верховний Суд України, митниця зобов'язана доводити в суді, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Підставою для прийняття митним органом рішення про коригування митної вартості товарів, у якому митний орган визначає митну вартість товару за резервним методом її визначення, слугує висновок про недостатність поданих декларантом документів для підтвердження митної вартості товару та необхідності надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості.

При цьому висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованим та підтвердженим відповідними доказами.

Так, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Водночас не завжди ненадання на вимогу митного органу зазначених ним документів надає право митному органу визначити митну вартість товару за іншим методом. Визначення митним органом як обов'язкових для надання додаткових документів, залежить також від можливості їхнього надання декларантом. Тобто, законодавство не пов'язує право митного органу в результаті неподання певних документів визначати митну вартість товару за іншим методом, а не за ціною придбаного товару.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у постановах від 07.02.2011(справа № 21-76а 10), від 14.11.2011(справа № 21-213а11), від 06.02.2012 (справа № 21-418а11), від 03.07.2012 (справа № 21-197а12).

І  все ж, оціночний характер суджень щодо наявності чи відсутності  «обґрунтованих підстав» неминуче призводить до судових помилок.

У зв’язку з неповним з’ясуванням обставин справи  та помилковою оцінкою доказів щодо існування чи відсутності обґрунтованих сумнівів у правильності визначення митної вартості товару скасовано декілька судових рішень Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Так, у справі № 817/3330/13-а за позовом ПАТ "Єврошпон-Смига" до Львівської митниці про скасування рішення щодо коригування митної вартості товарів, задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем подані усі необхідні та належні документи, які дозволяли визначити митну вартість товару за методом оцінки за ціною угоди, а відповідачем не було доведено правомірність прийняття оскаржуваного рішення про визначення митної вартості товарів за резервним методом, оскільки процедура проведення консультацій між декларантом та митним органом не проведена, а рішенням жодним чином не було обґрунтовано неможливість застосування першого методу визначення митної вартості.

Проте Вищий адміністративний суд України не погодився з таким рішенням судів попередніх інстанцій, зазначивши, що у даних спірних правовідносинах у митниці виник обґрунтований сумнів щодо правильності заявленої позивачем митної вартості товару, яка була нижчою від наявної бази даних цін на вказаний товар та з урахуванням документів, наданих самим декларантом. За вказаними обставинами митниця мала обґрунтовані підстави для витребування додаткових документів, які б підтверджували заявлену митну вартість товару. При витребуванні додаткових документів митниця діяла відповідно до норм митного законодавства.

З матеріалів справи вбачається проведення митницею необхідних консультацій з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. Ненадання декларантом усіх витребуваних митницею документів унеможливило застосування першого методу визначення митної вартості товару. Спірне рішення митного органу є мотивованим. Правомірність застосування відповідачем шостого методу визначення митної вартості товару з послідовним застосуванням попередніх, як це встановлено частиною 5 статті 266 МК, а також обґрунтування неможливості їх застосування підтверджується матеріалами справи.

За таких обставин, суди попередніх інстанції дійшли помилкового висновку про протиправність рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів.

Неповно встановлені обставини у справі № 806/101/14 за позовом  ТОВ “Сенаторавто” до Житомирської митниці про визнання протиправним та скасування рішення щодо коригування митної вартості товару, у якій суд першої інстанції, задовольняючи позов,  з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем при поданні митної декларації подано всі необхідні документи, що підтверджують митну вартість товару і обставини, які б свідчили про існування достатніх підстав для виникнення обґрунтованого сумніву у митниці щодо вартості імпортованого товару, відсутні.

Однак, ВАС України вказав, що суди не дали оцінку доводам митного органу щодо наявності в контракті та інвойсі, поданих позивачем митному органу, різних підписів посадових осіб та різних відбитків печаток, що кваліфіковано митним органом як розбіжність в документах та є підставою для застосування правил, передбачених ч. 3 ст. 53 МК.

Крім того, в матеріалах справи наявний супровідний лист, згідно з яким митному органу надано документи для перегляду рішення про коригування митної вартості товару, однак вказані в листі документи відсутні в матеріалах справи, отже не є дослідженими судами, що відповідно унеможливлює правильне вирішення спору у разі визнання судами обґрунтованості вимог митного органу щодо надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару.

 

В той же час, ВАС України  акцентував увагу на тому, що самі по собі ті чи інші розбіжності без обґрунтування їх впливу на митну вартість не повинні бути підставою для вирішення спору на  користь митного органа.

Суди виходили, також, з того, що невідповідність заявленого декларантом розміру митної вартості товару  інформації, що містилася в базі Єдиної автоматизованої системи ДМСУ (ЄАС ДМСУ) щодо митної вартості ідентичних (аналогічних) товарів, може бути підставою для витребування у декларанта додаткових документів для підтвердження митної вартості, однак   не може слугувати підставою для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначення за другорядним методом.

При цьому суди дотримувались позиції, висловленої  ВАС України у справі за позовом ПрАТ «Консюмерс-Скло-Зоря» до Рівненської митниці про те, що в умовах ринкової економіки ціна на один і той же товар, як результат домовленості двох сторін, в угодах з участю різних покупців, може відрізнятися.

Лише  в окремих випадках суди ототожнювали виявлену за даними  цінової  інформації ЄАІС ДМСУ  невідповідність  заявленої  митної вартості  аналогічної продукції, яка  продана на експорт в Україну з тієї ж країни, на тих же комерційних умовах,  і час експорту яких наближений до оцінюваних товарів, із заниженням митної вартості.

 

Визначення коду товару за УКТ ЗЕД

Особливу увагу заслуговують справи щодо правильності класифікації та кодування товарів, що переміщуються через митний кордон, оскільки від цих показників залежить правильність нарахування мита та митних зборів. З метою запобігання випадкам ухилення суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності від сплати податків у повному обсязі внаслідок декларування товарів не за своїм найменуванням та за невідповідним кодом товару згідно з УКТ ЗЕД саме на митні органи покладено контроль за правильністю класифікації товарів і прийняття рішення про визначення коду товару.

 Класифікація товарів з митною метою здійснюється відповідно до статті 69 Митного кодексу України згідно з вимогами Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, яка є товарною номенклатурою Митного тарифу України, затвердженого Законом України «Про Митний тариф України», з урахуванням Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД та визначальних для класифікації характеристик товару.

З метою забезпечення єдиного тлумачення та застосування УКТ ЗЕД в Україні запроваджено Пояснення до УКТ ЗЕД, затверджені наказом Держмитслужби України від 30.12.2010 р. №1561 (зі змінами).

Варто зауважити,  що Верховний Суд України у постанові від 24.12.2010 у справі № 21-49а10 зазначив, що вказані Пояснення до УКТ ЗЕД мають рекомендаційний характер.

У більшій частині справ, пов’язаних з перевіркою правильності класифікації товару, предметом спору було оскарження податкових повідомлень-рішень, пов’язаних з класифікацією товарів згідно з УКТ ЗЕД.

У таких справах суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності, не погоджуючись з податковим повідомленням-рішення митного органу, прийнятого у зв’язку неправильною класифікацією товарів, передбачених УКТ ЗЕД, звертались до суду з позовом про його скасування з підстав порушення контролюючим органом норм митного законодавства.

Із аналізу прийнятих судових рішень вбачається, що у 2014 році суди в основному правильно вирішували справи даної категорії.

Разом з тим, у 2014 році Вищим адміністративним судом України скасовано декілька рішень апеляційного суду, прийнятих у 2011-2013 роках. Однак висновки касаційного суду з одного і того ж питання були діаметрально протилежними.

Так, у справі № 0670/7925/12, скасовуючи постанову про відмову у задоволенні позову ТОВ «Грайф Флексіблс Україна» до Житомирської митниці про визнання незаконним рішення щодо визначення  коду товару, касаційний суд зазначив, що перевірити правильність визначення коду митницею неможливо без судової експертизи. Водночас, у подібній справі № 2а-3944/10/1770 за позовом ТОВ «Колор С.І.М.» до Рівненської митниці касаційний суд скасував постанову про задоволення позову, вказавши, що покладений в основу судового рішення висновок судової експертизи «не є достатнім в спірних правовідносинах», оскільки для митних цілей обов’язковим є лише  рішення митного органу  щодо класифікації товару, а висновки  інших органів, установ та організацій носять інформативний або довідковий характер.

Для забезпечення стабільності судової практики необхідна, насамперед, єдність в правових позиціях судів вищого рівня.

 

Повернення надмірно сплаченого податку на додану вартість та митних платежів

Статтею 301 Митного кодексу України визначено механізм повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу чи помилково та/або надмірно сплачених до бюджету.

У переважній більшості випадків позовні вимоги платників податків про стягнення з державного бюджету сум податків, сплачених під час митного оформлення товарів, поєднані з вимогами про скасування рішень митниць про коригування митної вартості товарів.

На початку 2014 року Житомирський апеляційний адміністративний суд підтримував судові рішення судів першої інстанції в частині стягнення з державного бюджету надмірно сплачених митних платежів, що приймались під час задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів.

Проте, після висловлення Верховним Судом України у постанові від 17.12.2013 правової позиції у справі N 21-439а13 з подібними правовідносинами, практика апеляційного суду зазнала змін.

 У своїй постанові Верховний Суд України зазначив, що питання контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, як і визначення методу її обчислення у встановленому законом порядку в разі виникнення обґрунтованого сумніву, відносяться до виключної компетенції митних органів. Постановляючи рішення про стягнення з державного бюджету на користь платника суму податків, що дорівнює різниці між сумою, розрахованою за митною вартістю, заявленою декларантом, та сумою, розрахованою за митною вартістю, визначеною митницею, суди фактично визначають митну вартість товарів за першим методом, чим підміняють митний орган.

 Встановивши протиправність рішень митного органу про визначення митної вартості товару за тим чи іншим методом, суд помилково перебирав на себе компетенцію митного органу з визначення методу обчислення митної вартості, стягуючи при цьому надмірно сплачену суму податків на користь їх платників.

  Сума надміру сплачених податків і зборів (обов’язкових платежів) повертається декларанту у порядку, передбаченому Порядком повернення (затверджений наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 року № 618 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2007 року за №  1097/14364) та Порядком взаємодії (затверджений наказом Державної митної служби України Державного казначейства України від  20   липня 2007 року № 611/147 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2007 року за №  1095/14362), на підставі його заяви та у місячний термін з дня прийняття висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації, про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи. 

 Задовольняючи позови до органів Державного казначейства України (Державної казначейської служби), які позивачами зазначались в якості другого відповідача, суди не звертали уваги на те, що до надходження відповідного подання (висновку) від контролюючого органу, у Державного казначейства України (Державної казначейської служби) не могло виникнути обов’язку з повернення коштів платнику, а тому його бездіяльність не була протиправною.

У зв’язку з такими помилками Вищим адміністративним судом України було скасовано ряд судових рішень Житомирського апеляційного адміністративного суду та відповідних місцевих судів апеляційного округу в частині стягнення з Державного бюджету України на користь позивачів надмірно сплачених сум податків (справи № 806/4877/13-а, № 806/6078/13-а, № 806/7733/13-а, № 806/5714/13-а, № 817/675/14, № 817/675/14).

 

Висновки

Результати узагальнення свідчать, що суди здебільшого дотримуються вимог норм процесуального та матеріального права під час розгляду та вирішення справ, пов’язаних із застосуванням митного законодавства.

Для забезпечення однакового застосування митного законодавства необхідно:

-              судову практику привести у відповідність до єдино правильної, законної правової позиції;

-              прискорити перегляд судових рішень за поданими касаційними скаргами з метою недопущення судами нижчих інстанцій подальших помилок у вирішенні спорів зазначеної категорії;

-              відновити практику надання Вищим адміністративним судом України методичної допомоги судам першої та другої інстанцій шляхом надіслання інформаційних листів;

 

-              Узагальнення вважаємо необхідно обговорити на чергових зборах суддів.

Графік розгляду справ

<< < Травень 2019 > >>
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
    1 2 3 4 5
6 7 8 9 10 11 12
13 14 15 16 17 18 19
20 21 22 23 24 25 26
27 28 29 30 31    

Контакти

Телефон/факс:

(0412) 481 602 – Приймальня

(0412) 481 604 – Канцелярія 

(0412) 481 637 – Факс

(0412) 481 603 – Телефон довіри (пн,ср,пт 10-12 год.)

 

Приймальня - каб. 507

Канцелярія - каб. 105

 

Розклад роботи:

ПН-ПН

з 09:00 до 17:00

Перерва

без обідньої перерви

 

Адреса:

10002, м-н Путятинський, 3/65

Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Click to open