Житомирський апеляційний адміністративний суд

Житомирський апеляційний адміністративний суд офіційне інтернет представництво

Огляд даних про стан здійснення судочинства Житомирським апеляційним адміністративним судом упродовж 2015 року

 

Положеннями статті 27 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» до повноважень апеляційного суду віднесено аналіз судової статистики.

Приведений огляд даних дає змогу порівняти, дослідити закономірності і тенденції зміни динаміки показників апеляційного перегляду адміністративних справ.

Для відстеження динаміки здійснення судочинства Житомирським апеляційним адміністративним судом (далі - суд) в огляді досліджені показники за 2015 рік на підставі офіційних статистичних даних.

За допомогою таблиць у документі наглядно відображені показники здійснення судочинства апеляційним адміністративним судом, а також порівняльний аналіз показників у розрізі областей апеляційного адміністративного округу.

 

1.                  Загальні показники надходження справ і матеріалів, у тому числі за категоріями спорів. 

Упродовж 2015 року до Житомирського апеляційного адміністративного суду надійшло 11 811 справ за апеляційними скаргами, з яких 9358 (79,2%) справ – з питань соціальних виплат, 909 (7,7%)справ, пов’язані з реалізацією податкового законодавства, решту 1544 (13,1%) справи складають інші категорії спорів.

Для порівняння: у 2014 році всього до суду надійшло 11 836 справ, з яких 8302 (70,2%) справи - про соціальні виплати, 1423 (12%) справи з податкових відносин, 2111 (17,8%) справа - інші категорії спорів.

Частка справ, яка надійшла до Житомирського апеляційного адміністративного суду, в загальній кількості справ, що надійшли до всіх 8-ми апеляційних адміністративних судів України у звітному періоді, становить 13 %. У 2014 році цей показник мав 9%.

Детальна інформація про надходження до суду справ за апеляційними скаргами у розрізі категорій спорів наведена в таблиці 1. 

Таблиця 1

 

 

Отже, порівняно з попереднім роком, загальні показники надходження справ за апеляційними скаргами залишились майже незмінним.

Разом з тим відбулися зміни у надходженні справ за категоріями спорів.

На 12 % збільшився показник справ за апеляційними скаргами, пов’язаними із соціальними виплатами. Незначне зростання показника відбулось у справах зі спорів з приводу забезпечення голосу на виборах і референдумах тасправах зі спорів з приводу реалізації державної політики у сфері освіти, науки культури та спорту.

Незмінним залишилось число справ з відносин публічної служби.

Водночас в інших категоріях справ спостерігається зменшення числа надходження справ за апеляційними скаргами.

Наприклад, на 36 % зменшилась кількість адміністративних справ з податкових відносин, на 16 % – справ, пов’язаних із землекористуванням. Більш ніж у 2 рази менше надійшло справ зі спорів з приводу забезпечення юстиції.

Дещо зменшився показник надходження до суду адміністративних позовів, які відповідно до ч. 2 ст. 183-1 КАС України вирішуються апеляційним адміністративним судом, тобто справ про відчуження земельних ділянок, інших об’єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності: 12 позовів у 2015 роціпроти 37-и в 2014 році.

Також меншим ( у 5 разів) є число заяв про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами: 5 заяв у 2015 році проти  25в 2014 році. 

 Показники надходження до суду в 2014 - 2015 р.р. справ та матеріалів наведено у таблиці 2. 

Таблиця  2

 

 

2.       Характеристика середньомісячного надходження справ та матеріалів на одного суддю.

Враховуючи те, що на кінець звітного періоду із 38 штатних одиниць фактично працює 16 суддів, у  2015 році середньомісячне число надходження справ і матеріалів на розгляд до одного судді становило 76 справ проти 71-ї справи у 2014 році.

Отже, показник навантаження на одного суддю у 2015 році у порівнянні з попереднім роком дещо збільшився.

Варто відмітити, що середньомісячний показник надходження справ і матеріалів до одного судді серед апеляційних адміністративних судів України у 2015 році становив 39, що у 2 рази менше, ніж середній показник Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Аналіз надходження справ у розрізі суддів зазначено в таблиці 3.

Таблиця 3

 

 

Примітка: *судді, показники яких не були враховані під час розрахунку граф 1, 6 та рядка “Разом”. 

 

3.       Загальна кількість справ та матеріалів,що перебували в провадженні апеляційного суду та їх розгляд судом, у тому числі середньомісячний показник розглянутих одним суддею справ.  

Як зазначалось, упродовж  2015 року до суду всього надійшло 11 811 справ за апеляційними скаргами. З урахуванням залишку, що перейшов з попереднього року, на розгляді суду перебувало 12 345 справ проти 12 652-х справ у 2014 році.

Всього розглянуто 11 818 справ (95,7% загальної кількості справ, що перебували на розгляді). У 2014 році такий показник був ідентичним, а саме 12 116 справ (95,7% загальної кількості справ).

З розглянутих у 2015 році судом справ (11 811):

- 2163 апеляційні скарги повернуто особам, які з ними звернулись, або 18,3% загальної кількості справ, які надійшли для розгляду;

- у 161-й справі (1,4%) відмовлено у відкритті апеляційного провадження;

- у 9494-х справах (80,3%) закінчено апеляційний розгляд, з яких: у 13-ти справах апеляційне провадження закрито, у 9-х - визнано постанови або ухвали судів першої інстанції нечинними та у 9472-х - здійснено апеляційний перегляд судових рішень.

Для порівняння: у 2014 році із загальної кількості розглянутих судом адміністративних справ (12 116):

- 1264 апеляційні скарги повернуто особам, які з ними звернулись, або 10,5%  загальної кількості справ, які надійшли для розгляду;

- у 488-и справах (4%) відмовлено у відкритті апеляційного провадження;

- у 10364-х справах (85,5%) закінчено апеляційний розгляд, з яких: у 10-ти справах апеляційне провадження закрито, у 9-ти - визнано постанови або ухвали судів першої інстанції нечинними та у 10345-и - здійснено апеляційний перегляд судових рішень.

Отже, у порівнянні з попереднім роком майже вдвічі збільшилась кількість справ, у яких апеляційні скарги повернуто. Причому тенденція до збільшення показника повернутих апеляційних скарг спостерігається у другій половині 2015 року. У більшості випадків апеляційні скарги повертались з причин несплати судового збору в розмірі, встановленому Законом. Насамперед, збільшення даного показника пов’язано із внесенням змін до Закону України «Про судовий збір», яким суттєво скорочено категорії платників судового збору, які звільнялися від його сплати у разі звернення до суду. Звертаючись до суду, колишні категорії пільговиків судовий збір у належному розмірі не сплачували, що слугувало підставою для залишення апеляційної скарги без руху, апеляційна скарга підлягала поверненню.

Незначна кількість апеляційних скарг повернута у зв’язку з відкликання апеляційної скарги на підставі ч.2 ст.193 КАС України та неправильним оформленням апеляційної скарги відповідно до вимог ст. 187 КАС України.

По іншому виглядає ситуація у справах, у яких відмовлено у відкритті апеляційного провадження. Кількісний показник відмов у відкритті провадження у справах у порівняння з 2014 роком скоротився більш ніж у три рази. Зокрема, судді апеляційного адміністративного суду відмовляли у відкритті апеляційного провадження з підстав, передбачених ч.ч. 4,5 ст. 189 КАС України, а саме: у зв’язку з неподанням клопотання про поновлення пропущеного строку, або незазначенням причин пропуску строку апеляційного оскарження судового рішення.

Показник розгляду справ, у яких закінчено апеляційний розгляд, у порівнянні з попереднім роком майже не змінився. Якщо у 2014 році від загальної кількості розглянутих справ апеляційний розгляд закінчено у 85,5% справ, то у звітному періоді такий показник становить 80,3%. 

Із загальної кількості розглянутих (9494) у 2015 році справ 8856 (93%) становлять переглянуті в апеляційному порядку постанови судів першої інстанції, 638 (7%) – ухвали судів першої інстанції.

Для порівняння: із загальної кількості розглянутих (10364) у 2014 році справ 7045 (68%) становлять переглянуті в апеляційному порядку постанови судів першої інстанції, 3319 (32%) – ухвали судів першої інстанції.

Отже, у порівнянні з 2014 роком на 26% збільшився показник переглянутих в апеляційному порядку постанов судів першої інстанції.

Разом з тим показник переглянутих ухвал зменшився на 80%. Це, пов’язано зі зміною судової практики з розгляду заяв про зміну способу і порядку виконання судових рішень у справах про соціальні виплати. Якщо у 2014 році при розгляді таких заяв суди приймали позитивне рішення щодо їх вирішення, а саме: змінювалиспосіб і порядок виконання судового рішення із зобов’язального характеру на стягнення коштів, то у 2015 році такі заяви залишались без задоволення. 

Залишок нерозглянутих справ на кінець звітного періоду становить 516 справ проти 534 справи у 2014 році. Отже, розгляд справ за апеляційними скаргами перевищує їх надходження.

Зокрема, з нерозглянутих 516 справ:

- 364 апеляційні скарги залишені без руху (315 з причин несплати судового збору в розмірі, встановленому Законом, 49 через пропуск строку на апеляційне оскарження);

- 145 - призначено до розгляду, з яких у 108 справах призначено вперше судове засідання, у 37 справі перегляд судових рішень відкладено, або оголошено перерву в судовому засіданні;

- в 7-ми справахзупинено провадження. 

Серед основних причин зупинення провадження, є: 

-          зупинення до прийняття рішення Конституційним судом України (2);

-          зупинення до набрання законної сили судовими рішеннями у кримінальних справах (2);

-          зупинення до набрання законної сили судовим рішенням у адміністративному судочинстві (1);

-          зупинення до встановлення правонаступництва та до набрання спадщини спадкоємцем (2);

-           зупинення до отримання висновку експертизи (2). 

Крім того, в провадженні суду упродовж 2015 року перебувало 30 справ, за позовами, які  відповідно до ч. 2 ст. 183-1 КАС України вирішуються апеляційним адміністративним судом, як судом першої інстанції.

Розглянуто по суті 28 таких справ, з яких із прийняттям постанови у 25-и справах (24 із задоволенням позову).

Відповідно залишок нерозглянутих справ цієї категорії на кінець звітного періоду становить 2 справи. Дані справи зупинені до встановлення правонаступництва.

Для порівняння: в 2014 році на розгляді апеляційного суду перебувало 39 справ вказаної категорії, а розглянуто по суті 21 адміністративний позов.

Отже, показники розгляду апеляційним судом даних справ залишаються майже незмінними. 

Середньомісячний показник розглянутих справ і матеріалів одним суддею у 2015 році становив 75 проти 73 даного середнього показника у 2014 році.

Отже, як і випадку надходження справ, у 2015 році порівняно з попереднім роком дещо збільшився середньомісячний показник розглянутих справ і матеріалів.

Варто зауважити, середньомісячний показник розглянутих справ і матеріалів одним суддею серед апеляційних адміністративних судів України у 2015 році становить 43, що у 1,7 раза менше, ніж середній показник розглянутих справ одним суддею Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Детальний аналіз розглянутих одним суддею справ зазначено в таблиці 4.

Таблиця 4

 

 

Примітка: *судді, показники яких не були враховані під час розрахунку граф 1, 4 та рядка “Разом”.

 

4. Результати перегляду постанов суду першої інстанції. 

Упродовж 2015 року за апеляційними скаргами на постанови судів першої інстанції розглянуто  8856 справ (7045 –в 2014 році), або 77% (83%) загальної кількості усіх справ за апеляційними скаргами на постанови, що перебували на розгляді.

Отже, кількість переглянутих постанов порівняно з 2014 роком збільшилась у 1,3 раза.

Важливо відмітити, що у 2014 році спостерігалось зменшення у 5 разів кількості переглянутих постанов. Це було зумовлено зменшенням показника надходження справ про соціальні виплати.  

Протягом 2015 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження з перегляду постанов у 105-и справах проти 295-и в 2014 році, повернуто апеляційні скарги особам, які з ними звернулись в 1998 справах проти 659  в 2014 році. Як зазначалось, суттєве збільшення повернутих апеляційних скарг пов’язана із внесенням змін до Закону України «Про судовий збір», яким значно скорочено категорії платників судового збору, які звільняються від його сплати у разі звернення до суду. 

З 8856-и справ, у яких закінчено апеляційне провадження з перегляду постанов судів першої інстанції, задоволено апеляційних скарг у 1138-и справах, що у відсотковому відношенні складає 13%. У 2014 році цей показник становив 861 справа із 7045-ипереглянутих постанов, або 12%.

Таким чином, відсоток задоволених апеляційних скарг практично залишається на тому ж рівні. 

За наслідками розгляду апеляційних скарг на постанови суду:

·          прийняті нові постанови – у 828-и справах (9,4%);

·          закрито провадження – у 49-и справах (0,6%);

·          залишено позовну заяву без розгляду – у 33-исправах (0,4%).

Основними причинами залишення позовної заяви без розгляду стали:

- у 1-й справі подання  заяви  особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності(п.1 ч.1 ст. 155 КАС України);

- у 1-й справі подання  заяви  від  імені позивача особою,  яка не  має  повноважень на ведення справи (п.2 ч.1 ст. 155 КАС України);

- у 11-ти справах надходження клопотань позивача про відкликання позовної заяви (п.5 ч.1 ст. 155 КАС України);

- у 20-ти справах у звязку з іншими обставинами, зокрема, з підстав пропуску строку звернення до суду, передбаченого ст. 99 КАС України.

Підставами для закриття провадження у 49-ти справах щодо переглянутих постанов судів першої інстанції стали:

- неналежність розгляду справи в порядку адміністративного судочинства в 25-тисправах;

- відмова від адміністративного позову у 11-ти справах;

- примирення сторін – 1 справа;

- наявність таких, що набрали законної сили з того самого спору і між тими самими сторонами – 2 справи;

- у зв’язку зі смертю особи, яка була стороною у справі – 10 справ.

Крім того, судом змінено 228 постанов, більшість яких ухвалена судами першої інстанції у справах про соціальних захист громадян, зокрема, у спорах з приводу призначення, перерахунку пенсії (97), а також соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (94).

Співвідношення переглянуті – скасовані постанови в розрізі областей судів першої інстанції відображено в таблиці 5.

 

Результати перегляду апеляційним адміністративним судом справ за апеляційними скаргами, у яких скасовано постанови судів першої інстанції

Таблиця 5

 

Перегляд постанов, прийнятих судами першої інстанції областей, які не відносяться до юрисдикції Житомирського апеляційного адміністративного округу, здійснювався у зв’язку з передачею справ на підставі ст. 22 КАС України. В основному це справи, у яких однією зі сторін у справі був суд, в якому розглядається справа, або суддя цього суду. Показники перегляду таких постанов в сукупності не перевищують 1% розглянутих справ.

З показників, наведених у зазначеній таблиці, видно, що в  2015 році в областях, які відносяться до юрисдикції Житомирського апеляційного адміністративного округу, показник скасованих постанов відрізняється більш ніж удвічі: 8,6% - в Житомирській і 19% - у Рівненській областях.

У порівнянні з 2014 роком показник скасованих постанов у Житомирській області суттєво не відрізняється 8,4% проти 8,6% у 2015, проте дещо збільшився показник скасованих постанов у Рівненській області з 15,7% до 19% у 2015 році.

У 2015 році збільшилась кількість змінених постанов судів I інстанції, а саме:

·         У судах Житомирської області, у тому числі Житомирському окружному адміністративному суді, – 181 (96 -у 2014 році);

·         У судах Рівненської області, у тому числі Рівненському окружному адміністративному суді, – 47 (34 - у 2014 році).

Відповідно до загальної кількості розглянутих в звітному періоді апеляційних скарг на постанови судів першої інстанції показник змінених становить 2,6%, тоді як в 2014 році даний показник становив 1,9%.

У структурі переглянутих судом упродовж звітного періоду справ за категоріями переважали спори з приводу соціального захисту громадян (7082). У 2014 році кількість переглянутих постанов у справах про соціальні виплати становила 4221 справа.

Отже, у 2015 року перегляд справ, пов’язаних із соціальними виплатами, збільшився майже у 2 рази.

Детально результати апеляційного перегляду апеляційним адміністративним судом постанов судів першої інстанції у 2015 році в розрізі категорій спорів наведені у таблиці 6.

Таблиця 6

 

З таблиці також вбачається, що в 2015 році у інших категоріях справ спостерігається незначне зменшення перегляду постанов суду першої інстанції. Зокрема:

- щодо реалізації конституційних прав особи, а також реалізації статусу депутата представницького органу влади, організації діяльності цих органів (з 105 до 101);

- з приводу забезпечення громадського порядку та безпеки (з 64 до 41);

- щодо реалізації державної політики у сфері економіки (з 244 до 165);

- з приводу сталого розвитку населених пунктів та землекористування                     (з 332 до 264);

- з приводу охорони навколишнього природного середовища (з 17 до 5);

- щодо адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства (з 1275 до 739);

- з приводу реалізації публічної фінансової політики (з 128 до 70);

- щодо забезпечення юстиції (з 412 до 175);

- з приводу відносин публічної служби (з 185 до 164).

Інші показники розгляду справ за категоріями спорів суттєво не змінились.

Показники розгляду постанов у 2014 та 2015 роках відображені в таблиці 7. 

 

                                                                       Таблиця 7

 

Показники розгляду судом апеляційних скарг на постанови у 2015 році в розрізі окружних адміністративних судів та місцевих загальних судів як адміністративних судів наведені у таблиці 8

Таблиця 8

 

5.       Результати перегляду ухвал судів першої інстанції. 

У 2015 році Житомирським апеляційним адміністративним судом закінчено апеляційний перегляд у 632-и справах за апеляційними скаргами на ухвали судів першої інстанції, або 70,6% загальної кількості апеляційних скарг на ухвали судів першої інстанції (895), що перебували на розгляді апеляційного суду (у 2014 році – 3317 справ або 79,4% з 4176).

Відмовлено у відкритті апеляційного провадження з перегляду ухвал у 56-и справах, повернуто апеляційну скаргу особі, яка з нею звернулась, у 165-и справах.

За результатами закінчення апеляційного розгляду в 354-х справах, або 56%, ухвали суду першої інстанції залишені без змін, змінені - 6 ухвал, або 1%, скасовані – 272 ухвали, або 43%. Закрито провадження у 6-и справах – 1%.

Для порівняння: у 2014 році із 3317-и переглянутих справ зазначені показники були наступними: без змін – 968, або 29,2%, змінено – 79, або 2,4%, та скасовано - 2270, або 68,4%.

За результатами скасування ухвал (272):

- 213 справ направлено в суди I інстанції для продовження розгляду;

- у 2-х справах позовні вимоги залишено без розгляду;

- у 3-х справах закрито провадження;

- у 54-х справах постановлено нові ухвали. 

Зокрема, судом скасовувались ухвали про залишення позовної заяви без руху (7).Основними причинами скасування таких ухвал стали:

- безпідставне залишення судом першої інстанції позову без руху з підстав ненадання відповідних доказів, оскільки відповідно до ст. 71, ст. 11 КАС України суд має право витребувати докази з власної ініціативи;

- неправильне застосування судом першої інстанції ст. 5 Закону України «Про судовий збір», яка визначає пільги щодо сплати судового збору;

- безпідставна відмова суду першої інстанції в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору за наявності обставини, які свідчать про поважність причин для звільнення позивача від сплати судового збору. 

Також скасовувались ухвали про повернення позовної заяви (34). В основному підставами для скасування таких ухвал було те, що суди першої інстанції:

- при обчислені процесуального строку, який надавався для усунення недоліків позовної заяви, не враховували ч. 9 ст. 103 КАС України, згідно з якою строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення позовна заява, скарга інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку (21);

- неправильно визначали предметну та територіальну підсудність адміністративних справ (12);

-                     передчасно повертали позовні заяви без дослідження питання щодо отримання позивачем ухвали про залишення позову без руху (1). 

Ухвали про відмову у відкритті провадження (25) скасовувались у зв’язку з неправильним розмежуванням судом першої інстанції юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ. 

Під час постановлення судами першої інстанції ухвал про закриття провадження у справі  (23) суди іноді помилково встановлювали, що:

- вже є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду з того самого спору і між тими самими сторонами(п. 4 ч. 1 ст. 157 КАС України) - 5 справ;

- справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства (п.1 ч.1 ст.157 КАС України) – 14 справ.

Також скасовувались ухвали про закриття провадження у справі у зв’язку з відмовою позивача від адміністративного позову (п.2 ч.1 ст.157 КАС України) – 4 справи. 

Скасовувались ухвали і про залишення позовної заяви без розгляду (95), постановлені у зв’язку з пропуском строку звернення до суду без поважних причин (62), у разі повторного неприбуття позивача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду (33).

Характерними помилками при постановленні ухвал про залишення позовної заяви без розгляду  в зв’язку з пропуском строку звернення до суду без поважних причин були:

- незясування чи неправильне визначення судом моменту, з якого особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів;

- нез’ясування обставин, на які посилався позивач, обґрунтовуючи поважність пропуску строку звернення до суду або відсутність спростування судом доводів позивача про наявність поважних причин пропуску строку;

- неврахування ч. 9 ст. 103 КАС України, згідно з якою строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення позовна заява здана на пошту чи передана іншими відповідними засобами зв'язку.

Основними причинами скасування ухвал про залишення позовної заяви без розгляду з підстав повторного неприбуття позивача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, стали:

- нез’ясування, чи належним чином позивача було повідомлено про судовий розгляд перший і другий раз;

 - нез’ясування чи обидва рази були поважними причини неявки або інформації про такі причини;

- нез’ясування, чи подана позивачем заява про розгляд справи за його відсутності.

Іноді суди враховували факти неприбуття позивача в попереднє судове засідання і у випадку наступної неявки в судове засідання помилково залишали позов без розгляду. 

Основною причиною скасування ухвал про зупинення провадження (5) стало те, що суди першої інстанції не завжди правильно встановлювали пов’язаність справ між собою, а також належним чином не досліджували обставини, які свідчать про неможливість розгляду справи до вирішення іншої судової справи. 

Крім того, судом скасовувались ухвали про:

- заміну сторони виконавчого провадження (17);

- перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами (12);

- зміну способу і порядку виконання судового рішення (13);

- поновлення строку для пред’явлення виконавчого листа до

  виконання (5);

- забезпечення адміністративного позову (14);

- передачу справи до іншого суду (5);

- відшкодування судових витрат (2);

- роз’яснення судового рішення (5);

- виправлення описок та очевидних арифметичних помилок (3);

- зобов’язання суб’єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення (4);

- видачу дубліката виконавчого листа (1);

- поворот виконання судового рішення (2).

 

Показники розгляду судом скарг на ухвали упродовж 2015 року в розрізі окружних адміністративних судів та місцевих загальних судів як адміністративних судів наведені у таблиці 9

 

Таблиця 9

 

 6.       Дотримання строків розгляду апеляційних скарг на судові рішення. 

Статтею 195-1 КАС України визначено строки розгляду апеляційної скарги судом. Обрахування строку починається з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження, при цьому апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції має бути розглянута протягом одного місяця, а скарга на ухвалу – протягом п’ятнадцяти днів. Обчислення процесуальних строків передбачено в главі 8 Кодексу адміністративного судочинства України.

Як зазначалось, упродовж 2015 року судом розглянуто 9494 справи за апеляційними скаргами, з них скарги на постанови - 8856, на ухвали - 638.

З порушенням строків розглянуто 2127 скарг (22 %), а саме:

- з порушенням місячного строку розгляду скарг на постанови – 1802 (20% загальної кількості переглянутих постанов);

- з порушенням п’ятнадцятиденного строку розгляду скарг на ухвали – 325 (51% загальної кількості переглянутих ухвал).

Для порівняння: у 2014 році судом розглянуто 10364 апеляційних скарг, з них скарг на постанови - 7045, на ухвали - 3319.

З порушенням строків розглянуто 3474 скарг (34 %), а саме:

- з порушенням місячного строку розгляду скарг на постанови – 1635 (23% загальної кількості переглянутих постанов);

- з порушенням п’ятнадцятиденного строку розгляду скарг на ухвали – 1839 (56 % загальної кількості переглянутих ухвал).

Таким чином, у 2015 році переважну більшість апеляційних скарг суд розглянув з дотриманням встановлених законом строків. Понад строки судом розглянуто 22% скарг проти 34% скарг, розглянутих у 2014 році. Отже,  спостерігається зменшення на 12% таких скарг. Причому загальна кількість розглянутих справ за апеляційними скаргами майже не змінилась.

Дані про строки розгляду апеляційних скарг на постанови приведені у таблиці 10.

Таблиця 10

 

Дані про строки розгляду апеляційних скарг на ухвали приведені у таблиці 11.

Таблиця 11

 

З таблиць вбачається, що частка апеляційних скарг, розглянутих з дотриманням строків, як на постанови, так і на ухвали у порівнянні 2014 роком збільшилась на 3% та 5% відповідно.

Значний відсоток апеляційних скарг, які розглянуто з порушенням строку на постанови, простежується у скаргах, що розглянуті з порушенням понад 1 місяць (19% загальної кількості переглянутих постанов), загальна кількість скарг, розглянутих із порушенням строку понад 2 і більше місяців, не перевищує 1%.

Дещо гіршою є ситуація з розглядом апеляційних скарг при перегляді ухвал. Загальний відсоток апеляційних скарг, які були розглянуті з порушенням строків становить 51% усієї кількості переглянутих ухвал, в той час як частка апеляційних скарг на постанови - 20%.

Серед причин перевищення строку розгляду апеляційних скарг  можна виокремити такі:  неукомплектованість суддівського корпусу Житомирського апеляційного адміністративного суду, оскільки на кінець звітного періоду працювало лише 16 суддів з передбачених 38; відкладення розгляду справ у зв’язку з необхідністю надання суду додаткових доказів; невиконання вимог суду щодо витребування доказів у справах; складність окремих категорій справ, що вимагає додаткового часу на збір усіх необхідних доказів та дослідження усіх обставин у справі, які мають значення для прийняття обґрунтованого судового рішення; неявка сторін у судове засідання тощо.

Стан дотримання строків розгляду скарг на постанови суду першої інстанції у 2015 році за категоріями справ наведений у таблиці 12.

Таблиця 12

 

Наведені дані свідчать, що без порушення строків розглядались справи, пов’язані із проведенням виборчого процесу. Основною причиною такого розгляду стала збалансована робота суду під час виборчого процесу.

Найбільшою часткою справ, які розглянуті з порушенням строку розгляду, є справи, в яких порушено термін від одного до трьох місяців.

Позитивним залишається той факт, що порушення строку розгляду скарг від трьох місяців і більше становить тільки 1%.

7.       Результати розгляду заяв про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами. 

У звітному періоді спостерігається зменшення надходження заяв про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами, оскільки упродовж 2015 року на розгляд до суду надійшло 5 заяв проти 25-и, щонадійшли у 2014 році.

Розглянуто 8 заяв, відмовлено у відкритті провадження за двома заявами, які перебували на розгляді з урахуванням залишку в кількості 3-х заяв на початок звітного періоду.

За результатами розгляду в 5-и справах, або 62,5% тих, що перебували на розгляді, заяву залишено без задоволення; задоволено із скасуванням постанови 1 заяву, або 12,5%. 

 

8.       Відомості про судовий збір та видача виконавчих документів

У звітному періоді із загальної кількість заяв, скарг (12418), у яких справляється судовий збір, розрахункова сума судового збору становила 7 289 838 грн. Сума фактично сплаченого збору склала  959 209 грн. за подані 2150 заяв, скарг.

Для порівняння: у 2014 році сума фактично сплаченого судового збору становила 443 978 грн. за поданих 2058 заяв, скарг).

Таким чином, у періоді, за який проводиться аналіз, сума сплаченого судового збору збільшилась більш ніж у два рази. Це зумовлено збільшенням розмірів ставок судового збору Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору», який набрав чинності 01.09.2015.

Повернуто за 55-ма заявами та скаргами  46 710 грн.

Присуджено до стягнення судового збору за рішенням суду в Державний бюджет України за 78-ма заявами, скаргами на суму 54459 грн.

Звільнено від сплати судового збору на підставі ст. 5 та ч.2 ст. 8 Закону України Про судовий збір на суму 1 102 034 грн. за 7477-ма заявами, скаргами (у 2014 року загальна сума звільнення склала 2 173 708 грн. за 8530-ма заявами, скаргами). Переважно пільгами, передбаченими ст. 5 Закону України Про судовий збір, користувалися до 01.09.2015 Пенсійний фонд України та його органи, а також органи Державної фіскальної служби України.

 

9.       Видача виконавчих документів 

Упродовж 2015 року Житомирським апеляційним адміністративним судом видано 71 виконавчий документ на суму 12 887 079 грн. (у 2014 році – 30 виконавчих документів на суму 723422 грн.).

Із загальної кількості виданих виконавчих листів 33 видані судом про стягнення судового збору на суму 46846 грн. (в 2014 році - 3 виконавчі листи на суму 4716 грн.).

Крім того, видано 38 виконавчих листів за рішеннями в адміністративних справах в сумі 12840233 грн. (в 2014 році – 27 виконавчих листів на суму 718706 грн.). 

 

10.    Інші показники

За даними звіту форми 22-А упродовж 2015 року в апеляційній інстанції із застосуванням засобів фіксування судового процесу технічними засобами  розглянуто 2671, або 28,1% усіх справ, у яких ухвалено остаточні судові рішення (9494). Для порівняння: в 2014 році даний показник становив 3366 справ (32,5%).

Відповідно до ст. 197 КАС України у порядку письмового провадження апеляційним судом розглянуто 6823 справи, що становить 71,9% загальної кількості справ, у яких прийнято остаточні судові рішення. Даний показник у  2014 році становив 6998 справ, або 67,5%.

  З метою реагування на виявлені під час розгляду справи порушення законодавства, судом у 2015 році постановлено 2 окремі ухвали. У 2014 році - 4 таких ухвали.

Окрема ухвала у справі № 2-а-694/11 постановлена у зв’язку з порушенням працівниками апарату Кузнецовського міського суду Рівненської області ст.188 КАС України, оскільки після одержання апеляційної скарги справа надіслана до Житомирського апеляційного адміністративного суду майже через чотири роки.

У справі № 274/1481/15-а окрема ухвала постановлена з підстав неналежного виконання посадових обов’язків працівниками Бердичівського міськрайонного управління юстиції у Житомирській області, а саме: в зв’язку з відмовою Б. в анулюванні актового запису, посилаючись на те, що підставою для анулювання актового запису є рішення суду не про скасування відповідного рішення, а про анулювання відповідного актового запису.

За постановленими окремими ухвалами надійшли повідомлення про вжиті заходи.

 

11.    Результати перегляду Вищим адміністративним судом України судових рішень апеляційного адміністративного суду

Протягом 2015 року ВАС України переглянуто 1555 судових рішень, прийнятих судом у 2011-2015 роках, з них залишено без змін 1109 рішень (71,3%), скасовано 404 (25,9%), змінено 42 (2,7%). Проте показники скасованих рішень не можуть свідчити про якість розгляду апеляційним адміністративним судом справ за апеляційними скаргами у 2015 році, оскільки ВАС України переглядав судові рішення суду за попередні роки.

У 2014 рокці ВАС України переглянуто 1890 судових рішень, прийнятих судом у 2011-2014 роках, з яких залишено без змін 1507 рішень (79,7%), скасовано 377 рішень (20 %), змінено 6 (0,3%).

Інформація про перегляд ВАС України судових рішень  Житомирського апеляційного адміністративного суду відображена у таблиці 13.

Таблиця 13

 

Вищим адміністративним судом України за наслідками касаційного перегляду в 2015 році прийняті наступні рішення:

- скасовані судові рішення суду апеляційної інстанції та залишені без зміни судові рішення суду першої інстанції у 58-и справах;

- скасовані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направлено справи на новий розгляд або для продовження розгляду в 175-и справах;

- скасовані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і закрито провадження у 18-х справах;

- скасовані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалено нові судові рішення у 120-и справах;

- скасовані судові рішення суду апеляційної інстанції та направлено справи для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження або для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції у 19-и справах;

- скасовано судові рішення судів апеляційної інстанції та змінено судові рішення судів першої інстанції у 14-и справах.

Крім того, Вищим адміністративним судом України змінено 42 судових рішення апеляційного адміністративного суду.

Отже, серед скасованих ВАС України рішень суду першої та апеляційної інстанцій переважають рішення, якими справи направлені на новий розгляд або для продовження розгляду.

Із загальної кількості справ (58), в яких Вищим адміністративним судом України скасовані судові рішення суду апеляційної інстанції та залишені в силі судові рішення суду першої інстанції, найбільшу кількість складають справи про соціальний захист громадян – 17, справи пов’язані із земельними відносинами - 14, справи щодо спорів з приводу адміністрування податків, зборів платежів також з контролю за дотриманням вимог податкового законодавства – 11, справи з відносин публічної служби - 5, справи що належать до спорів з приводу реалізації державної політики у сфері економіки - 4, справи зі спорів з приводу забезпечення громадського порядку та безпеки – 2, справи зі спорів з приводу реалізації державної політики у сфері економіки – 2, справи зі спорів з приводу забезпечення юстиції – 2, справи зі спорів з приводу забезпечення реалізації конституційних прав особи - 1.

 

Податкові спори 

У досліджуваній категорії справ найбільше скасовано рішень апеляційного суду у справах про скасування податкових повідомлень-рішень, причому найбільша їх кількість пов’язана з відшкодуванням податку на додану вартість. Підставою для скасування судових рішень практично у всіх випадках стало те, що судами, як першої, так і апеляційної інстанцій не досліджуються в повному обсязі обставини справи та належним чином не оцінюються належні докази, а також допускались порушення норм матеріального права.

Помилки, допущені при вирішенні податкових спорів, пов’язаних з відшкодуванням ПДВ, полягали, зокрема, в недослідженні обставин, що підтверджують, або спростовують реальність здійснення господарських операцій.

Так, повертаючи  на новий розгляд до суду першої інстанції справу № 817/2904/13-а (К/800/2642/14) за позовом ТОВ «ТАВРБУД» до Костопільської ОДПІ, суд касаційної інстанції вказав на необхідність дослідження доказів, які б підтверджували факт виконання господарських зобов’язань, з’ясування їх економічного змісту та господарської мети, встановлення руху активів при здійсненні господарських зобов’язань, а також використання отриманих благ у господарській діяльності позивача.

Нерідко при дослідженні характеру спірних господарських операцій апеляційний суд обмежувався дослідженням їх реальності без ретельного вивчення обставин виконання цих операцій, посилаючись лише на обставини справи, встановлені у судових рішеннях, прийнятих у справах за участі тих самих осіб, що стало підставою для скасування судових рішень у справі № 0670/4000/12 (К/800/1912/13).

Також ВАС України у даній справі зазначив, що передбачене частиною першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматися судом як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Адміністративні суди не повинні сприймати як обов’язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях за інших адміністративних, цивільних чи господарських справ. Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядаються, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу.

Вирішуючи справи щодо нарахування зобов’язань з податку на додану вартість, апеляційний суд не встановлював, на підставі яких договорів платником отримані кошти, та не визначав з посиланням на належні докази в якій сумі отримані кошти та чи відповідають вказані операції об'єкту оподаткування податком на додану вартість (Ухвала ВАС України від 10.02.2015 у справі № 806/7218/13-а (К/800/21421/14)).

Іноді апеляційний суд не звертав увагу на те, що податкове повідомлення-рішення прийнято в порушення ст. 86 ПК України, оскільки винесене без проведення перевірки з питання несвоєчасної сплати визначеного платником податку грошового зобов’язання та без складення і надіслання позивачу відповідного акту за результатами проведення такої перевірки (Ухвала ВАС України від 04.03.2015 у справі № 0670/2901/12 (К/9991/82083/12)).

У справах щодо надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, апеляційний суд помилково вважав, що стягненню податкового боргу за рахунок майна передує процедура стягнення податкового боргу за рахунок коштів платника податків, оскільки такий висновок не відповідає правильному змісту правового регулювання вищенаведених норм ст. 95 ПК. За змістом вказаної статті законодавець не встановлює черговості способів погашення суми податкового боргу, а погашення податкового боргу за рахунок коштів платника податків або за рахунок його майна є альтернативними заходами погашення податкового боргу платника податків (Ухвала ВАС України від 04.02.2015 у справі № 2а/1770/2565/2011(К/9991/2194/12)).

Допускались помилки і при вирішенні спорів, що виникали у зв’язку з недотриманням порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій.

У таких справах апеляційний суд, задовольняючи позов про скасування штрафних санкцій, вважав, що відлік тривалості зміни реєстратора розрахункових операцій починається з моменту реєстрації першої розрахункової операції після виконання попереднього Z-звіту, а не спочатку робочого дня.

Проте аналіз положень пункту 9 статті 3 Закону № 265/95-ВР та пункту 2.6 глави 2 Положення свідчить про те, що суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, мають своєчасно та в повній мірі оприбутковувати всю готівку, що надходить до кас, та щоденно, тобто кожного робочого дня після закінчення зміни, але не пізніше 24-ї години цього ж дня, друкувати на реєстраторі розрахункових операцій фіскальні звітні чеки та забезпечувати їх зберігання в книзі обліку розрахункових операцій.

До такого висновку ВАС України прийшов у справі № 806/1475/14 (К/800/57843/14).

Вирішуючи справи про скасування податкових повідомлень-рішень, апеляційний суд не враховував, що технічна помилка, допущена при оформленні податкової накладної, яка направлена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, за відсутності нормативного врегулювання питання щодо виправлення такої помилки не може слугувати підставою для притягнення до відповідальності добросовісного покупця у вигляді позбавлення права на податковий кредит (Ухвала ВАС України від 20.01.2015 у справі № 817/1553/14 (К/800/54859/14)).

У іншій справі про скасування податкових повідомлень-рішень апеляційний суд дійшов висновку, що, оскільки наказ про проведення перевірки позивача винесений з численними порушеннями, всі дії податкового органу, які виразилися в проведенні перевірки на підставі такого наказу є такими, що вчинені поза межами правового поля, а результати такої перевірки не могли бути покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень.

Проте ВАС України не погодився з такою позицією суду апеляційної інстанції, оскільки реалізація певних етапів перевірки, як то: встановлення підстав для проведення перевірки, прийняття наказу про проведення перевірки, допуск до перевірки, вивчення наданих платником податків документів, оформлення результатів перевірки, означає наявність податкової перевірки як юридичного факту, а певні процедурні недоліки проведення перевірок, без спростування факту вчинення порушення суб'єктом господарювання, самі по собі не є такими, що звільняють останнього від відповідальності за вчинені ним порушення податкового та іншого законодавства (Ухвала ВАС України від 12.02.2015 у справі № 817/2251/13-а (К/800/50155/14)).

У справах про скасування рішення щодо виключення сільськогосподарського підприємства з реєстру спеціального режиму оподаткування апеляційним судом не взято до уваги, що лісоматеріали та дрова, які отримані внаслідок життєдіяльності лісових ресурсів та їх обробки, належать до групи 44 УКТ ЗЕД та не є сільськогосподарськими товарами, які віднесені до груп 1-24 УКТ ЗЕД, а отже не включаються до груп сільськогосподарських товарів, які дають право на використання спеціального режиму оподаткування. Крім того, ВАС України зазначено, що для вирішення питання щодо наявності підстав для виключення позивача з реєстру суб’єктів спеціального режиму оподаткування необхідним є встановлення обставин справи щодо питомої ваги продуктів деревопереробки, яка відноситься до товарів групи 44 УКТ ЗЕД “деревина і вироби з дерева” у загальному обсязі продукції, поставленої позивачем за 12 місяців, а також питомої ваги сільськогосподарських продуктів груп 1-24 УКТ ЗЕД  (Ухвала ВАС України від 21.01.2015 у справі № 2а/1770/4500/2011(К/9991/28527/12)).

Задовольняючи позови про стягнення штрафних санкції відповідно до  Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” з  підстав зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів у місці, не внесеному до Єдиного реєстру місць зберігань, апеляційний суд не враховував, що приміщення кафе за своїм цільовим призначенням як заклад громадського харчування не є місцем зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, оскільки в ньому безпосередньо здійснюється роздрібна торгівля алкогольними напоями та тютюновими виробами, що не підпадає під ознаки місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, тому не потребує внесення до Єдиного реєстру (Ухвала ВАС України від 23.02.2015 у справі № 2а-4968/10/1770 (К/999/63140/11)).

Помилково задовольнялись позови про зобов’язання податкового органу  виключити індивідуальний ідентифікаційний номер та всю інформацію про позивача з інформаційного фонду Державного реєстру, оскільки суди не встановили чи містяться такі дані про позивача у вказаному реєстрі. Крім того, вирішуючи спір, суди помилково посилались на Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, затверджене наказом ДПА України від 17 грудня 2010 року №954, оскільки дане Положення втратило чинність 29 грудня 2012 року згідно з наказом Міністерства фінансів України від 6 листопада 2012 року №1147 (Ухвала ВАС України від 13.05.2015 у справі № 806/4953/14 (К/800/4270/15)).

 

Земельні спори

Аналіз судової практики свідчить про надзвичайну складність цієї категорії справ. Проблеми у правозастосуванні пов’язані з тим, що національне законодавство, яке регулює зазначені правовідносини, зазнає частих змін, надмірно складне і суперечливе, що вимагає додаткового часу на збір усіх необхідних доказів та дослідження усіх обставин у справі, які мають значення для прийняття обґрунтованого судового рішення.

Найбільше спорів виникало з приводу передачі земельної ділянки у приватну власність, оформлення права власності на земельну ділянку, виділення земельних ділянок у власність для будівництва житлового будинку або відведення земельної ділянки для будівництва малої архітектурної форми, а також орендними правовідносинами.

Мали місце випадки, коли апеляційний адміністративний суд повно та правильно встановлював обставини у справі, але допускав порушення при застосуванні норм матеріального права, що призводило до скасування судових рішень.

Актуальними були спори, пов’язані з викупом земельної ділянки. Прикладом може слугувати справа за позовом Прокурора Житомирського району до Житомирської районної державної адміністрації про скасування розпорядження відповідача щодо дозволу на викуп земельної ділянки, у якій суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволені позову з підстав правомірності дій відповідача, чітко не встановили до якої категорії цільового призначення відноситься земельна ділянка та чи має відповідач повноваження розпоряджатися даною земельною ділянкою (Ухвала ВАС України від 15.01.2015 у справі № 806/3035/13-а (К/800/39643/13)). 

При перевірці актів (рішень) органів місцевого самоврядування про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, апеляційний суд не враховував, що такі рішення не можуть порушувати права позивача у момент його прийняття, оскільки ним не вирішувалось питання про передачу земельної ділянки третій особі у власність чи користування, а відтак таке рішення ради не породжує наслідків для власника чи користувача земельної ділянки (Ухвала ВАС України від 29.01.2015 у справі № 556/2115/13-а (К/800/20732/14)). 

У одній із справ про визнання неправомірним рішення щодо передачі у приватну власність земельної ділянки підставою для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанції стало невстановлення судами, які права позивача порушення оскаржуваним рішенням, оскільки адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин (Ухвала ВАС України від 12.03.2015 у справі № 569/9731/13-а (К/800/30255/14)). 

Іноді апеляційний суд не враховував рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 № 7-рп/2009, оскільки не перевіряв чи вичерпало рішення органу місцевого самоврядування свою дію виконанням (Ухвала ВАС України від 08.04.2015 у справі № 2а-867/11 (К/800/11974/13)). 

З аналогічних підстав скасовані рішення суду апеляційної інстанції у справах № 0670/473/12 (К/9991/64398/12) та 285/461/14-а (К/800/37414/14).

У справах про відмову суб’єкта владних повноважень надати дозвіл на виготовлення землевпорядної документації апеляційний суд, задовольняючи позов, не враховував, що така відмова не призводить та не може привести до порушення законних прав та інтересів позивача, що з огляду на приписи статті 118 ЗК унеможливлює задоволення адміністративного позову (Ухвала ВАС України від 21.05.2015 у справі № 806/417/14 (К/800/55230/14, К/800/55296/14)). 

У справах про визнання протиправним та скасування розпорядження суб’єкта владних повноважень стосовно продажу земельної ділянки апеляційний суд не враховував, що у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельної ділянки у власність, користування чи оренду, тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації, подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право (Ухвала ВАС України від 17.06.2015 у справі № 0670/8521/12 (К/800/25259/14)).  

 

Спори з участю органів Пенсійного фонду України

При вирішенні спорів цієї категорії апеляційним судом допускались  наступні помилки.

Приймаючи рішення про відмову органів Пенсійного фонду України у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах апеляційний суд вважав, що якщо підприємством або організацією не проводилась атестація робочих місць за умовами праці, стаж роботи, що надає право на призначення пенсії на пільгових умовах по списку № 1, не зараховується.

Проте апеляційним судом не було враховано те, що якщо чергова атестація робочих місць була проведена з порушенням передбачених пунктом 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 442 від 01 серпня 1992 року, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації (Ухвала ВАС України від 15.01.2015 у справі № 279/8145/13-а (К/800/12940/14)).

Разом з тим, такий висновок ВАС України сформований лише після висловлення ВСУ правової позиції у постанові від 16.09.2014р у справі № 31-307а14, тоді як судове рішення ЖААС ухвалено у 2013 році.

У іншій справі про призначення пенсії за віком на пільгових умовах суд апеляційної інстанції, задовольняючи позов, не встановив досягнення позивачем необхідного віку на день звернення до органу Пенсійного фонду, не перевірив чи має позивач достатній загальний та пільговий стаж, необхідний для призначення пільгової пенсії, відповідно до частини 1 статті 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (Ухвала ВАС України від 18.03.2015 у справі № 2а-9761/11 (К/800/3491/13)).

Вирішуючи справи про стягнення з підприємств витрат на виплату і доставку пільгової пенсії, апеляційний суд вважав, що оскільки управління Пенсійного фонду України не надіслало підприємству розрахунок фактичних витрат на виплату і доставку пільгової пенсії, то сума заборгованості є неузгодженою і стягненню не підлягає.

Однак ВАС України зазначив, що Законом України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та Інструкцію про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1, не передбачено процедури узгодження витрат Пенсійного фонду на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. Крім того, порушення управлінням ПФУ вимог Інструкції щодо надсилання підприємству розрахунку фактичних витрат, оскарження якого не передбачено чинним законодавством, не звільняє відповідача від покладеного на нього законом обов’язку з відшкодування вказаних витрат  (Ухвала ВАС України від 05.02.2015 у справі № 806/4482/13-а (К/800/17742/14)).

У справах про стягнення з підприємств витрат на виплату і доставку пільгової пенсії з урахуванням Закону України «Про наукову і наукову – технічну діяльність» апеляційним судом не завжди досліджувався правовий статус підприємства (державне підприємство чи правонаступник державного підприємства) (Ухвала ВАС України від 11.02.2015 у справі № 806/4517/14 (К/800/67545/14)).

У справах про відмову органів Пенсійного фонду України у проведенні перерахунку пенсії державного службовця апеляційний суд не завжди встановлював правові підстави призначення позивачу пенсії державного службовця та умови отримання і перерахунку вказаної пенсії при продовженні перебування на посаді держслужбовця (Ухвала ВАС України від 20.01.2015 у справі № 293/169/13-а (К/800/40798/13)).

Після прийняття Конституційним Судом України 26 листопада 2013 року рішення у справі №11-рп/2013 щодо офіційного тлумачення положення частини тринадцятої статті 37 Закону України „Про державну службу“  була змінена судова практика у справах щодо права на отримання грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів  у разі дострокового виходу на пенсію державного службовця.  Відповідно, були скасовані судові рішення про відмову у задоволенні таких позовів, ухвалені з врахуванням раніше існуючої практики. Прикладом може слугувати справа № 0670/10664/11 (К/9991/15033/12).

Вирішуючи справи про перерахунок пенсії, апеляційний суд не враховував, що матеріальна допомога на оздоровлення, матеріальна допомога на соціально-побутові потреби та індексація заробітної плати включаються до складу заробітної плати державного службовця, які повинні враховуватися при перерахунку розміру пенсії (Ухвала ВАС України від 11.02.2015 у справі № 562/2041/14-а (К/800/63408/14)).

У справах про призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» апеляційний суд не завжди правильно встановлював факт проживання або місце роботи на територіях радіоактивного забруднення, що дає право на  пенсію із зменшенням пенсійного віку (Ухвала ВАС України від 11.02.2015 у справі № 278/3829/14-а (К/800/57128/14)). Таких справ було 6.

У справах про зарахування спеціального стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років, апеляційний суд, відносячи відповідні посади до державних службовців, не наводив жодних мотивів та нормативно-правових актів, які б давали підстави дійти такого висновку (Ухвала ВАС України від 18.02.2015 у справі № 568/780/14-а (К/800/61346/14)).

У справах про відмову Пенсійного фонду України у призначенні пенсії відповідно до ЗУ «Про наукову і науково-технічну діяльність» апеляційний суд не враховував, що підстави для застосовування відносно пенсіонера, якому призначена пенсія у 2002 році, норм Закону України “Про наукову і науково-технічну діяльність” в редакції з 01 жовтня 2011 року в частині, що стосується обчислення заробітної плати при призначенні пенсії, відсутні (Ухвала ВАС України від 05.03.2015 у справі № 2а/1770/1449/2012 (К/800/63670/14)).

У справах про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання апеляційний суд не враховував, що у період з дня набрання чинності Законом України “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи”, тобто з 1 жовтня 2011 року і до моменту ухвалення Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 2013 року                    № 3-рп/2013 застосуванню підлягала частина 3 статті 138 Закону України № «Про судоустрій і статус суддів» в редакції зі змінами, внесеними Законом України “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи”, яка передбачала виплату щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, який працює на відповідній посаді (Ухвала ВАС України від 17.04.2015 у справі № 1715/17111/12 (К/800/26874/13)).

З аналогічних підстав змінено рішення суду апеляційної інстанції у справі № 569/14881/13-а (К/800/17295/15).

У справах про обчислення пенсії за віком апеляційний суд не врахував, що обов’язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи до 1 липня 2000 року є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами. Іншого чинним законодавством не передбачено (Ухвала ВАС України від 18.06.2015 у справі № 570/2838/14-а (К/800/59553/14)).

При вирішенні справ за позовами  районних відділень виконавчих дирекцій Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань до районних та міських управлінь Пенсійного фонду України про відшкодування витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, апеляційний суд помилково керувався пунктом 7 Порядку  відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України, правління Фонду соціального  страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України 04.03.2003  N 5-4/4 і зареєстрований в Міністерстві юстиції України 16 травня 2003 р. за N 376/7697). Ця норма не поширюється на спірні правовідносини, оскільки встановлене нею правило і механізм взаєморозрахунків на централізованому рівні між Фондом соціального страхування і Пенсійним фондом розраховані на відсутність спору (Ухвала ВАС України від 30.06.2015 у справі № 2а/1770/2197/2011 (К/9991/13522/12)).

 

Митні спори

Судові рішення у цій категорії справ скасовувались у зв’язку з неповним з’ясуванням обставин та оцінкою доказів щодо існування чи відсутності обґрунтованих сумнівів у правильності визначення митної вартості товару. Таких випадків було 4.

Такі сумніви виникали при пов’язаності декларанта і його контрагента-продавця, при наявності розбіжностей у наданих декларантом документах (різні підписи, різні печатки, різні адреси тощо).

Так, у справі № 2а/1770/2988/2011 (К/9991/11641/12) ВАС України, скасовуючи рішення судів попередніх інстанції зазначив, що враховуючи наявну у митного органу інформацію про те, що вартість подібного товару перевищує заявлений декларантом рівень митної вартості, у Митниці були підстави для сумніву в правильності митної оцінки товару. За таких обставин, митний орган обґрунтовано запропонував позивачу надати додаткові документи. Позивачем витребувані відповідачем документи не було надано, що дало підстави для визначення митної вартості у спосіб передбачений ст. ст. 266, 273 МК України. Крім того, Верховний Суд України у постанові від 22.10.2013 року (справа № 21-342а13) зазначив, що наявність в ЄАІС ДМСУ інформації про іншу митну вартість ідентичних або аналогічних товарів може бути підставою для витребування у декларанта додаткових документів для підтвердження митної вартості.

Декілька десятків судових рішень (20) про задоволення позову в таких справах було скасовано в частині стягнення з Державного бюджету України надміру сплачених митних платежів через органи Державного казначейства України (Державної казначейської служби), оскільки вони були ухвалені без врахування порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, визначеного Наказом Міністерства фінансів України  від 03.09.2013  № 787, Наказом Міністерства фінансів України і Державної митної служби України від 24.01.2006  N 25/44 та наказом   Державної митної служби України від  20.07.2007  N 618.

Повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів здійснюється органами Державної казначейської служби України за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету. 

Задовольняючи позови до органів Державного казначейства України (Державної казначейської служби), які позивачами зазначались в якості другого відповідача, суди не звертали уваги на те, що до надходження відповідного подання (висновку) від контролюючого органу у органу Державного казначейства України (Державної казначейської служби) не могло виникнути обов’язку з повернення коштів платнику, а тому його бездіяльність не була протиправною (Ухвала ВАС України від 15.01.2015 у справі № 806/6271/13-а (К/800/3208/14)).

Допускались помилки і в справах, пов’язаних з перевіркою правильності класифікації товару.

Так, залишаючи без змін постанову суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову ТОВ «Грайф Флексіблс Україна» до Житомирської митниці, апеляційний суд не врахував, що, якщо митні органи, приймаючи ВМД, віднесли товар до певного коду товарної номенклатури та пропустили товар на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів), то в подальшому вони не мають правових підстав для прийняття рішень про донарахування податкових зобов'язань у зв'язку з виявленням помилки стосовно класифікації товару, за винятком випадку, коли така помилка була наслідком протиправних дій імпортера, зокрема, зазначення у ВМД недостовірних відомостей. Крім того, судом не враховано, що положення Митного кодексу України від 13.03.2012 інакше врегульовують правовідносини щодо митного контролю після пропуску товарів України, ніж положення Митного кодексу України від 11.07.2002, та, з урахуванням положень пп. 54.3.46 п. 54.3 ст. 54 ПК, надають право митну органу самостійно класифікувати товари після митного оформлення у разі виявлення порушення правил класифікації товарів та визначити відповідні суми грошових зобов’язань (Ухвала ВАС України від 26.05.2015 у справі № 806/5654/13-а (К/800/7060/14)).

 

Публічна служба

Спори про оплату праці вирішувались без врахування офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, статей 1, 12 Закону України "Про оплату праці" Конституційним Судом України ( Справа № 1-13/2013), відповідно до якого у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат (Ухвала ВАС України від 12.02.2015 у справі № 0670/10789/11 (К/800/53696/14)).

Серед справ цієї категорії мають місце справи за позовами колишніх військовослужбовців про стягнення на їх користь грошової компенсації за речове майно, не отримане під час проходження військової служби.

На жаль, лише у березні 2013 року Верховний Суд України висловив правову позицію з цього питання, відповідно до якої, такі позови задоволенню не підлягають. Протягом 2007-2012 років судова практика, підтримувана ВАСУ, була орієнтована на задоволення таких позовів, у зв’язку з чим на даний час скасовується значна частина судових рішень у таких справах.

Скасовувались судові рішення у спорах щодо розміру одноразової грошової допомоги військовослужбовцям  у зв’язку з настанням інвалідності, пов’язаної з виконанням  обов’язків  військової служби.

За наявності колізії між положеннями ст.9 Закону України «Про  соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» і  п.2 Порядку, затвердженого постановою КМ України №499 від 28 травня 2008 року, щодо складових грошового забезпечення, з якого обчислюється допомога, апеляційний суд невиправдано надав перевагу постанові Уряду, а не Закону, і скасував постанову Рівненського окружного адміністративного суду, якою був задоволений обґрунтований позов Лушина О.О. до військової частини А 1801 у справі № 817/3217/13-а (К/800/3224/14).

У справах про звільнення та поновлення на посаді апеляційний суд, вирішуючи справу по суті, помилково не вираховував в мотивувальній частині та не зазначав у резолютивній частині постанови розмір грошової суми, яку слід стягнути на користь позивача (Ухвала ВАС України від 03.02.2015 у справі № 806/3702/14 (К/800/66591/14)).

Також у даній категорії справ, апеляційний суд, встановлюючи наявність у діях позивача дисциплінарного поступку, не враховував, що наказ про звільнення виданий в період тимчасової непрацездатності позивача (Ухвала ВАС України від 18.02.2015 у справі № 806/1803/14 (К/800/59625/14)).

 

Спори з участю органів ДВС

  Вирішуючи справи про скасування постанов прокурора щодо проведення перевірки в порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів у органах ДВС, апеляційний суд не звертав увагу на те, що чинним законодавством до повноважень прокуратури України не віднесено нагляд за законністю виконавчого провадження у справах про адміністративні правопорушення. Такий нагляд поширюється лише на виконання судових рішень у кримінальних справах, які пов’язані із обмеженням особистої свободи громадян. Окрім того, у Законі України “Про виконавче провадження” поняття “виконавче провадження” розуміється як завершальна стадія судового провадження (стаття 1). При цьому Закон України “Про прокуратуру”, як і інші джерела національного законодавства України, не наділяє прокуратуру повноваженнями щодо нагляду за додержанням і застосуванням законів у ході судового провадження. (Ухвала ВАС України від 22.01.2015 у справі № 806/516/14 (К/800/31492/14)).

У справах з приводу скасування постанов про відкриття виконавчого провадження апеляційним судом допускались помилки з визначення територіальної підсудності таких спорів відповідним адміністративним судам, а саме: не було враховано, що адміністративні справи з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, передбачених пунктами 1 - 4 частини першої статті 18 цього Кодексу, розглядаються місцевим загальним судом як адміністративним судом, який видав виконавчий лист, незалежно від статусу позивача у виконавчому провадженні (Ухвала ВАС України від 29.01.2015 у справі № 296/4453/14-а (К/800/46729/14)).

Відповідно до ст. 181 КАС, відповідачем у справах з приводу оскарження рішень,  дій чи  бездіяльності  органів  державної  виконавчої  служби чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є  відповідний  орган державної  виконавчої служби.

Такими органами  є :

- Державна виконавча служба України; 

- управління   державної   виконавчої    служби    Головного управління  юстиції  Міністерства  юстиції  України  в  Автономній Республіці Крим,   головних   управлінь   юстиції   в    областях, містах Києві  та  Севастополі;

- Районні,  районні  в  містах,   міські   (міст   обласного значення),  міськрайонні,  міжрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.

Незважаючи на це, без заміни відповідача належним чином була розглянута справа № 617-7879/12 (К/800/3399/13) за позовом Тарасюка І.М. до структурного підрозділу органу державної виконавчої служби (відділу примусового виконання рішень), який не може бути відповідачем у такій справі.

Аналогічні помилки допущені у справах № 295/7838/14-а (К/800/53720/14), № 295/8060/13-а (К/800/43268/13).

У справах про поновлення строку пред’явлення виконавчого листа до виконання апеляційний суд не завжди перевіряв дотримання судом першої інстанції вимог процесуального законодавства щодо видачі виконавчого листа стягувачу (Ухвала ВАС України від 17.06.2015 у справі № 286/76/14-а (К/800/25322/14)).

 

Спори з участю інших органів.

Значна частина судових рішень (17) скасована у справах, пов’язаних із скасуванням вимог контрольно-ревізійних органів про усунення порушень при використанні коштів державного і місцевих бюджетів. Це пов’язано з тим, що апеляційний суд, задовольняючи позовні вимоги позивачів про скасування таких вимог, не звертав увагу на те, що у органу державного фінансового контролю наявне право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов’язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

Оскільки збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення та можливість повернення майна перевіряє суд, який розглядає такий позов, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною (Ухвала ВАС України від 14.01.2015 у справі № 2а/1770/5702/2011 (К/9991/62637/12)).

Варто зазначити, що такий висновок ВАС України сформований лише після висловлення ВСУ правової позиції у постанові від 10.09.2013р у справі № 21-237а13, тоді як значна частина судових рішень апеляційного суду прийнята у 2011-2012 роках.

У справах про відмову у видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон, апеляційний суд не звертав увагу на пункт п’ятий частини першої статті 6 Закону України “Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України”, який передбачає, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), - до виконання зобов'язань (Ухвала ВАС України від 03.02.2015 у справі № 817/2104/14 (К/800/63399/14)).

 

Процесуальні порушення

Аналізуючи судові рішення, можна дійти висновку про неоднакове розмежування судами юрисдикції щодо вирішення справ про стягнення надмірно виплаченої суми допомоги по безробіттю.

Так, в ухвалі ВАС України від 03.02.2015 року (К/800/1241/15), якою скасовано судові рішення попередніх інстанцій, касаційний суд зазначив, що повернення надмірно сплачених сум у вигляді допомоги по безробіттю підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.

До аналогічного висновку прийшов ВАС України у справі № 806/3384/14 (К/800/59969/14).

Разом з тим, Верховний Суд України у справі № 21-1884а15 дійшов висновку, що спори про повернення надмірно сплаченої допомоги по безробіттю належить розглядати в порядку цивільного судочинства.

Проблеми при розмежуванні юрисдикції виникали і в інших категоріях справ.

Так, у справі про визнання нечинними актів спеціального розслідування нещасного випадку та наказу про скасування висновку спеціального розслідування нещасного випадку, апеляційний суд помилково закрив провадження в частині позову щодо визнання нечинними актів спеціального розслідування нещасного випадку, оскільки затверджені у встановленому порядку оскаржувані акти впливають на права потерпілих щодо виплати їм страхових виплат та надання соціальних послуг, передбачених Законом України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, та безпосередньо призводить до виникнення певних обов’язків у інших учасників цих правовідносин, а тому оскаржувані акти є такими, що мають правове значення, а отже, є рішенням у розумінні пункту 1 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України і позовні вимоги щодо їх оскарження підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

 

При цьому, постанова апеляційного суду, в частині відмови у задоволенні позову щодо визнання нечинним наказу про скасування висновку спеціального розслідування нещасного випадку, ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права та прийнята з дотриманням норм процесуального права (Ухвала ВАС України від 27.01.2015 у справі № 2а/1770/1491/2011(К/9991/7325/12)).

Натомість, у іншій справі № 806/3502/13 апеляційний суд не врахував, що державний акт на право власності на земельну ділянку не є рішенням суб’єкта владних повноважень в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, а отже, цей спір, у тому числі й щодо правомірності дій службових осіб Реєстраційної служби, не носить публічно-правовий характер і не підлягає вирішенню у відповідності до положень Кодексу адміністративного судочинства України.

У зв’язку з чим постанова апеляційного суду скасована, провадження у справі закрито.

У справі про скасування реєстрації декларації про готовність об’єкту до експлуатації суд апеляційної інстанції підтримав рішення суду першої інстанції про закриття провадження у справі з тих підстав, що законодавцем вирішено питання скасування інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю декларації про готовність об’єкта до експлуатації у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, тобто не у судовому порядку. А отже, в даному випадку Інспекція не має повноважень для звернення до адміністративного суду.

Однак ВАС України скасував рішення судів попередніх інстанцій з посиланням на те, що оскільки перелік підстав для закриття провадження у справі, передбачений статтею 157 КАС України не містить такої підстави, як позасудовий порядок прийняття рішення у спірних правовідносинах, суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків про закриття провадження у справі (Ухвала ВАС України від 27.01.2015 у справі № 817/1372/13-а (К/800/45175/13)).

У справах про скасування письмової вимоги ДФІ апеляційний суд помилково вважав, що оспорювана вимога не є правовим актом індивідуальної дії у розумінні п.1 ч. 2 ст. 17 КАС України, який створює юридичні наслідки у формі прав і обов'язків, не змінює та не припиняє їх, оскільки Законом України “Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні” передбачена обов’язковість виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства об’єктом перевірки, що свідчить про юридичні наслідки (Ухвала ВАС України від 26.02.2015 у справі № 806/2714/14(К/800/49679/14)).

Допустив помилку апеляційний суд і справі про визнання незаконним дії державного виконавця, оскільки, розглянувши справу за правилами КАС, не врахував, що оскарження дій державного виконавця щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ. Проте, виконавчий документ виданий Рівненським міським судом за наслідками розгляду справи у порядку цивільного судочинства, що в свою чергу виключає можливість розгляду даної справи за правилами адміністративного судочинства. (Ухвала ВАС України від 10.12.2015 (К/9991/30729/12)).

Іноді апеляційний суд, ухвалюючи нове рішення щодо неналежного виконання відповідачем рішення суду, що набрало законної сили, не з’ясувував чи підлягають заявлені вимоги розгляду в порядку нового позову, чи повинні розглядатися шляхом роз’яснення рішення, яке набрало законної сили, чи шляхом ухвалення додаткового рішення, чи шляхом оскарження рішення, яке набрало законної сили, якщо ці питання в ньому не вирішені. (Ухвала ВАС України від 15.12.2015 (К/800/52973/14)).

Мали місце випадки (13) безпідставної, як згодом визнав  Верховний Суд України, зміни порядку та способу виконання судових рішень зобов’язального характеру  шляхом стягнення боргу по пенсійних виплатах (Верховний Суд України визнав це зміною самого рішення) (Ухвала ВАС України від 28.01.2015 у справі № 2а-4346/11(К/800/8602/14)).

Нерідко спори вирішувались без участі третіх осіб, на права та обов’язки яких впливало ухвалене судове рішення.

Так, у справі про часткове скасування рішення Житомирської міської ради суд першої та апеляційної інстанцій не вжили всіх необхідних заходів до встановлення та залучення до участі у справі всіх осіб, інтереси яких порушують або зачіпають спірні правовідносини, що стало підставою для скасування ухвалених рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції (Ухвала ВАС України від 12.02.2015 у справі № 296/3736/14-а (К/800/53043/14)).

Іноді суди першої інстанції не залучали до участі у справі належних відповідачів, а апеляційний суд на це увагу не звертав та не виправляв такі помилки.

Дана ситуація спостерігається у справах про стягнення з Державного бюджету України сплаченого збору на обов’язкове державне пенсійне страхування за купівлю легкового автомобіля, у яких не було залучено відповідний орган Державного казначейства України, який здійснює повернення помилково зарахованого вказаного збору (Ухвала ВАС України від 12.02.2015 у справі № 2а/1770/2177/2012 (К/800/79106/12)).

На нашу думку, такий висновок не узгоджується з правилами ст.52  КАС, відповідно до яких заміна первинного відповідача належним є правом а не обов’язком суду.

У справі при вирішенні питання щодо заміни сторони у виконавчому провадженні апеляційним судом не враховано, що відповідно до положення статті 55 КАС України передбачено допуск судом на будь-якій стадії адміністративного процесу заміни відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником, у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір (Ухвала ВАС України від 07.04.2015 у справі № 6-а-48/11 (К/800/4786/13)).

Також апеляційний суд, задовольняючи позови у певних справах, не звертав увагу на те, що правовий акт індивідуальної дії суб’єкта владних повноважень, який оскаржується в порядку адміністративного судочинства, не стосується безпосередньо позивача, що унеможливлює задоволення адміністративного позову (Ухвала ВАС України від 02.04.2015 у справі № 2а/1770/1289/2012 (К/800/29864/13)).

Мали місце випадки, коли апеляційний суд помилково залишав апеляційну скаргу без руху після відкриття апеляційного провадження, оскільки відкриття апеляційного провадження є результатом вирішення питання щодо прийняття апеляційної скарги, що виключає можливість подальшого залишення апеляційної скарги без руху (Ухвала ВАС України від 26.02.2015 у справі № 0603/5070/13-а (К/800/17671/14)).

Іноді передчасно повертав апеляційну скаргу особі, яка з нею звернулась, без дослідження питання щодо отримання позивачем ухвали про залишення позову без руху. (Ухвала ВАС України від 10.12.2015 (К/800/17410/13)).

Також апеляційний суд помилково обчислював строк звернення до суду з адміністративним позовом.

Так, у справі № 817/2393/14 (К/800/61069/14) апеляційний суд не врахував, що про порушення своїх прав, в частині відшкодування спірних витрат за лютий 2014 року позивач дізнався 26 числа цього місяця, а з позовом звернувся 21 серпня 2014 року, тобто в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого частиною 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

У іншій справі апеляційний суд всупереч вимогам ч. 4 ст. 11 КАС України не вжив передбачених законом заходів, необхідних для з’ясування всіх обставин у справі, а саме: не перевірив висновки суду першої інстанції, якими встановлено поважність причин пропуску строку звернення до суду, хоча відповідач на це вказував, в тому числі в апеляційній скарзі. Окрім того, суд не з’ясував чи повинен був дізнатися позивач раніше про порушення своїх прав, свобод чи інтересів оскаржуваним рішенням згідно до вимог ст. 99 КАС України (Ухвала ВАС України від 19.05.2015 у справі № 296/881/13-а (К/800/14456/14)).

Іноді апеляційний суд, змінюючи рішення суду першої інстанції, помилково залишав апеляційну скаргу без задоволення. Крім того, безпідставно виходив за межі позовних вимог, перебираючи на себе повноваження суду першої інстанції (Ухвала ВАС України від 28.04.2015 у справі № 565/1020/13-а (К/800/45773/13)).

 

12.    Результати перегляду Верховним Судом України адміністративних справ, у яких прийняті судові рішення Житомирського апеляційного адміністративного суду

Протягом 2015 року Верховним Судом України розглянуто 19 адміністративних справ, судові рішення у яких ухвалював Житомирський апеляційний адміністративний суд.

Для порівняння: у 2014 році Верховним Судом України розглянуто 30 адміністративних справ, у яких прийняті судові рішення апеляційного суду.

Аналіз судових рішень Верховного Суду України, прийнятих у 2015 році, показав, що судові рішення Житомирського апеляційного адміністративного суду ухвалені у 2012-2014 роках у справах щодо:

- призначення або перерахунку пенсії (5);

- збору та обліку єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (4);

- податкових відносин (4);

- публічної служби (2);

- відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій (1);

- процедур здійснення контролю контрольно-ревізійної роботи (1);

- митної справи (1);

- містобудування (1).

За наслідками розгляду заяв про перегляд судових рішень відмовлено у задоволенні у 12 справах, заяви задоволено у 7-х справах.

Серед задоволених Верховним Судом України заяв:

- у 4-х справах судові рішення Вищого адміністративного суду України скасовані, справи направлені до ВАС України на новий судовий розгляд;

- у 1-й справі судові рішення попередніх інстанцій скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції;

- у 1-й справі судові рішення апеляційної та касаційної інстанції скасовані, постанова суду першої інстанції залишена без змін;

- у  1-й справі судові рішення попередніх інстанцій скасовано та прийнято нове рішення.

Розглянемо детально справи, які направлені до ВАС України на новий судовий розгляд.

У справі № 817/2276/13-а (К/800/13731/15) за позовом ТОВ «РІФ» до Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне про повернення надмірно сплачених коштів єдиного податку, Житомирським апеляційним адміністративним судом неправильно застосовано норми матеріального  права, внаслідок чого помилково скасовано рішення суду першої інстанції.

У даній справі під час першого касаційного перегляду ВАС України залишив без змін рішення апеляційного суду, яким рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове про відмову у задоволенні позову.

Як визнав апеляційний суд, частину єдиного податку, сплаченого Товариством на окремий рахунок відділення Державного казначейства України, наступного дня після надходження коштів зазначене відділення перерахувало (в розмірі 42 %) до ПФУ, а ПФУ облікував її як страхові внески, що не змінює правової природи податку і не набуває ознак збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Ця властивість єдиного внеску унеможливлює застосування до нього норм Закону № 1058-ІV, якими регулюються підстави, умови та порядок повернення помилково або надмірно сплачених страхових внесків.

Разом з тим ВСУ, скасовуючи рішення касаційного суду, зазначив, що суми страхового внеску, які відповідно до Указу № 727/98 в межах (рамках) єдиного податку сплачені на окремий рахунок відділення Держказначейства, частина якого цим відділенням була перерахована на рахунки органу ПФУ і облікована ним як страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, незважаючи на форму і спосіб (механізм) їх сплати не змінюють свого змісту та правової природи, а отже, до них має застосуватися правове регулювання, встановлене у Законі № 1058-ІV.

Якщо суб'єкт підприємницької діяльності-юридична особа, яка перебуває на спрощеній системі оподаткування, в межах єдиного податку, або одночасно відповідно до Указу № 727/98 та законів № 1058-ІV і № 400/97-ВР, або за інших подібних обставин сплатить зайву (переплатить) частину сум єдиного податку, що перераховується органами Держказначейства на рахунки органів ПФУ і зараховується в рахунок сплати страхових платежів, повернення надміру або помилково сплачених страхових внесків здійснюється на підставі положень частини тринадцятої статті 20 Закону № 1058-ІV та нормативно-правових актів, які регулювали порядок (механізм) повернення цих сум на час виникнення переплати.

За наслідками повторного касаційного перегляду рішень суду першої та апеляційної інстанцій постанова апеляційного суду скасована, а рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У справі № 569/14881/13-а (К/800/66453/13) за позовом П. до Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, за результатами повторного судового розгляду Вищим адміністративним судом України скасовано ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду, а постанову Рівненського міського суду змінено, резолютивну частину викладено в іншій редакції.

У цій справі підставою для скасування ухвали Житомирського апеляційного адміністративного суду стала помилка у застосуванні норм матеріального права.

Так, суд апеляційної інстанції, залишаючи постанову суду першої інстанції без змін, неправильно застосував приписи ч.3 ст.138 Закону України “Про судоустрій та статус суддів” в редакції Закону України “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи” від 08.07.2011р. №3668-VI, чим позбавив позивача права на збільшення розміру довічного грошового утримання.

У справі № 806/3009/14 за позовом ТОВ “ЖЛ” до управління Пенсійного фонду України в м. Житомирі про застосування фінансових санкцій за несплату страхувальниками страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, Верховний Суд України, повертаючи справу на новий судовий розгляд до суду касаційної  інстанції, зазначив, що висновок судів попередніх інстанцій про відсутність в управління ПФУ повноважень щодо застосування після 1 січня 2011 року фінансових санкцій на підставі пункту 2 частини дев’ятої статті 106 Закону № 1058-ІV ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права, оскільки після набрання чинності Законом № 2464-VІ за органами ПФУ збережено повноваження щодо застосування фінансових санкцій за несплату заборгованості по страхових внесках, яка виникла до 1 січня 2011 року.

У справі № 817/2197/13-а за позовом ТОВ “Волинська фабрика гофротари” до Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, Верховний Суд України зазначив, що Вищий адміністративний суд України, залишаючи судові рішення попередніх інстанцій без змін, неправильно застосував норми матеріального права, оскільки не врахував, що при здійсненні платником податку господарської діяльності можливі збиткові операції. Віднесення таких операцій до господарських можливе у випадках обґрунтування платником податку економічних причин чи ділової мети (зважаючи на ризики підприємницької діяльності) укладення угод за ціною нижчою за виробничу собівартість.

У справі, (№ 806/5148/14) у якій судові рішення попередніх інстанцій скасовані, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, судами попередніх інстанцій неправильно було застосовано ст. 117 КЗпП.

Так, Житомирський окружний адміністративний суд, відмовляючи у задоволенні позову про стягнення відповідно до статей 47,116,117 КЗпП середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні, з рішенням якого погодився апеляційний суд, дійшов висновку, що     положення статті 117 КЗпП до вказаних правовідносин не можуть бути застосовані, оскільки фактично оскаржується несвоєчасне виконання судового рішення. Крім того, у своїй ухвалі апеляційний суд указав, що за правилами статті 1 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV “Про виконавче провадження” під виконанням судового рішення розуміється завершальна стадія судового провадження, в межах якої в примусовому порядку виконується рішення суду. Контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється, зокрема, і через розгляд адміністративними судами адміністративних позовів стосовно рішень, дій і бездіяльності державної виконавчої служби, що ініціюється учасниками виконавчого провадження шляхом звернення до адміністративного суду з окремим позовом.

Проте ВСУ, скасовуючи судові рішення попередніх інстанцій, зазначив, що непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.

У справі (№ 559/3342/14-а) про невключення щомісячної додаткової грошової винагороди для обчислення пенсії, апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у позові, з рішенням якого погодився касаційний суд,  не врахував, що щомісячна додаткова грошова винагорода військовослужбовця, яку він отримував під час проходження служби, з якої нараховані і сплачені страхові внески, має бути включена до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення пенсії.

У зв’язку з цим судові рішення апеляційної та касаційної інстанції скасовані, а постанова суду першої інстанції залишена без змін.

У справі (№ 817/463/15) про стягнення із суб’єкта господарювання заборгованості з відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, у якій судові рішення попередніх інстанцій скасовані та прийнято нове рішення, суди, відмовляючи у позові, не врахували, що обов’язок з відшкодовування повністю витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону  №  1058-IV, в частині пенсій, призначених у порядку статті 13 Закону № 1788-XII, покладений на підприємства.

 

13.    Висновки та пропозиції. 

За результатами проведеного огляду даних про стан здійснення судочинства Житомирського апеляційного адміністративного суду в 2015 році можна зробити висновок, що загальні показникинадходження та розгляду адміністративних справ за апеляційними скаргами в порівнянні з показниками 2014 року у звітному періоді суттєво не змінились.

Водночас спостерігаються деякі відмінності у показниках за категоріями спорів. Поряд зі збільшенням на 12% надходження справ про соціальні виплати, на 36 % зменшилось число адміністративних справ з податкових відносин, на 16 % – справ, пов’язаних із землекористуванням. Більш ніж у 2 рази менше надійшло справ зі спорів з приводу забезпечення юстиції.

Дещо зменшилась кількість позовів, які вирішуються апеляційним адміністративним судом, як судом першої інстанції, а також число заяв про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Середньомісячний показник розгляду справ і матеріалів (75) практично дорівнює середньомісячному показнику надходження справ і матеріалів до одного судді (76). Це свідчить про збалансованість обсягів надходження справ і матеріалів до суддів із показниками інтенсивності їх розгляду.

Привертає увагу і те, що показник середньомісячного надходження та кількість розглянутих Житомирським апеляційним адміністративним судом справ з-поміж апеляційних адміністративних судів України перевищує у 2 рази.

Відсоток справ, які надійшли до Житомирського апеляційного адміністративного суду в загальній кількості справ, що надійшли до всіх 8-ми апеляційних адміністративних судів України у звітному періоді у порівнянні з попереднім роком зріс з 9 до 13.

Майже вдвічі збільшилась кількість справ, у яких повернуто апеляційні скарги особам, які з ними звернулись. Насамперед, збільшення даного показника пов’язано з внесенням змін до Закону України «Про судовий збір», яким суттєво скорочено категорії платників судового збору, які звільнялися від його сплати у разі звернення до суду, а також підвищено розміри ставок судового збору. Це вплинуло і на збільшення більш ніж у два рази суми сплаченого судового збору у 2015 році.

Кількісний показник відмов у відкритті провадження у справах у порівнянні з 2014 роком скоротився більш ніж у три рази.

Відбулися зміни і у перегляді судових рішень за їх видами. Показник переглянутих в апеляційному порядку постанов судів першої інстанції збільшився на 26%, а число переглянутих ухвал зменшилось на 80%.

Частина справ, у яких порушені строки розгляду апеляційних скарг, порівняно з відповідним показником 2014 роком, зменшилась на 12 % та становить 22% скарг загальної кількості переглянутих у апеляційному порядку справ.

Загалом середній показник терміну перебування справи в суді на апеляційному розгляді у порівнянні з попереднім роком не змінився і становив 24 дні.

Частка скасованих судових рішень апеляційного суду в загальній кількості переглянутих у касаційному порядку склала 25,9%. Загальна кількість скасованих рішень апеляційної суду та залишених без змін рішень суду першої інстанції у порівнянні з попереднім роком фактично не змінилась (58).

Основними підставами для скасування судових рішень практично у всіх випадках стало те, що судами, як першої, так і апеляційної інстанцій, не досліджувались у повному обсязі обставини справи та належним чином не оцінювалися відповідні докази, а також допускались порушення норм матеріального та процесуального права.

Значна кількість судових рішень скасована з посиланням на усталену практику Верховного Суду України, хоча на час прийняття судових рішень судом першої та апеляційної інстанцій правових позицій ВСУ з тих чи інших питань ще не існувало.

З метою вдосконалення системи здійснення судочинства місцевим адміністративним судам за результатами апеляційного перегляду постановлених ними рішень необхідно своєчасно вживати передбачені законом заходи для виявлення та усунення помилок, систематично вивчати судову практику за окремими категоріями адміністративних справ. Під час розгляду справ слід застосовувати практику Верховного Суду України, Вищого адміністративного суду України, а також враховувати досвід Європейського суду з прав людини.

Апеляційному адміністративному суду необхідно забезпечити єдність судової практики, проводити спільні семінари із суддями окружних адміністративних судів і апеляційного суду, а також щомісяця аналізувати допущені помилки шляхом обговорення на оперативних нарадах.

Графік розгляду справ

<< < Березень 2019 > >>
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
        1 2 3
4 5 6 7 8 9 10
11 12 13 14 15 16 17
18 19 20 21 22 23 24
25 26 27 28 29 30 31

Контакти

Телефон/факс:

(0412) 481 602 – Приймальня

(0412) 481 604 – Канцелярія 

(0412) 481 637 – Факс

(0412) 481 603 – Телефон довіри (пн,ср,пт 10-12 год.)

 

Приймальня - каб. 507

Канцелярія - каб. 105

 

Розклад роботи:

ПН-ПН

з 09:00 до 17:00

Перерва

без обідньої перерви

 

Адреса:

10002, м-н Путятинський, 3/65

Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Click to open