Житомирський апеляційний адміністративний суд

Житомирський апеляційний адміністративний суд офіційне інтернет представництво

Огляд даних про стан здійснення судочинства Житомирським апеляційним адміністративним судом упродовж I півріччя 2017 року

Відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» статистично-аналітичним відділом Житомирського апеляційного адміністративного суду підготовлено аналітичний огляд стану здійснення судочинства у першому півріччі 2017 року.

Метою цього аналітичного огляду стало надання кількісної характеристики діяльності апеляційного адміністративного суду для оцінки ефективності його роботи.

Цей аналіз здійснено на підставі статистичних звітів про здійснення адміністративного судочинства апеляційним судом.

Приведений огляд даних дає змогу порівняти, дослідити закономірності і тенденції зміни динаміки показників апеляційного перегляду рішень місцевих загальних судів як адміністративних судів та окружних адміністративних судів.

За допомогою таблиць у документі наглядно відображені показники здійснення судочинства апеляційним адміністративним судом, а також порівняльний аналіз показників роботи у розрізі Житомирської та Рівненської областей апеляційного адміністративного округу.

 

1. Загальні показники надходження справ і матеріалів, у тому числі за категоріями спорів 

Упродовж Iпівріччя 2017 року до Житомирського апеляційного адміністративного суду надійшло 3784 справи за апеляційними скаргамипроти 3712 справ, що надійшли у I півріччі 2016 року. Отже, надходження справ у першій половині 2017 залишається на рівні І півріччя 2016 року.

Найбільшу частину справ, що надійшли до суду, становлять справи про соціальний захист громадян – 2344,або62% загальної кількості надходження справ. У I півріччі 2016 року такий показник становив 2591  справу (69,8%). Частка справ, пов’язаних з реалізацією податкового законодавства та справ зі спорів з відносин публічної служби дорівнює 14% загальної кількості надходження справ, або 302 та 242 відповідно. Решту 896 справ, або 24 % справ складають інші категорії спорів.

Частка справ, яка надійшла до Житомирського апеляційного адміністративного суду, в загальній кількості справ, що надійшли до всіх 8-ми апеляційних адміністративних судів України у звітному періоді, становить 8 %. У І півріччі 2016 року цей показник мав 10%.

 

Детальна інформація про надходження до суду справ за апеляційними скаргами у розрізі категорій спорів наведена в таблиці 1.

Таблиця 1

 

 

У порівнянні з аналогічним періодом 2016 року, спостерігаються зміни у надходженні справ за категоріями спорів.

Насамперед, потрібно звернути увагу на збільшення наступних показників надходження справ:

-          зі спорів з приводу забезпечення реалізації конституційних прав особи з 3% до 3,5%;

-          зі спорів з приводу забезпечення громадського порядку та безпекиз 0,8% до 3%;

-          зі спорів з приводу реалізації державної політики у сфері економікиз 1,8% до 2,8%;

-          зі спорів з приводу забезпечення юстиціїз 2% до 8,6%.

Водночас в інших категоріях справ спостерігається зменшення числа надходження справ за апеляційними скаргами.

Наприклад, на 7,9% зменшилась кількість надходження апеляційних скарг у справах, повязаних із соціальним захистом громадян.

У структурі справ, що надійшли на розгляд за іншими категоріями, порівняно з першим півріччям 2016 року, спостерігались динамічні коливання відносних показників у межах 2%.

Показник надходження заяв про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не змінився і становить 5 заяв, як і в I півріччі 2016 року. 

Показники надходження до суду в I половині 2016 - 2017 р.р. справ та матеріалів наведено у таблиці 2.

 

Таблиця  2

 

2.  Характеристика середньомісячного надходження справ та матеріалів на одного суддю

Враховуючи те, що на кінець звітного періоду із 38 штатних одиниць фактично працювало 10 суддів (у І півріччі 2017  року звільнено у відставку 3 судді, припинено повноваження у 1 судді), у І півріччі 2017 року середньомісячна кількість надходження справ і матеріалів на розгляд до одного судді становила 65. У І півріччі 2016 року такий показник складав 54 справи та матеріалів (за працюючих 16 суддів).

Узагальнюючий середньомісячний показник надходження справ і матеріалів до одного судді серед апеляційних адміністративних судів України у звітному періоді становив 44.

 Аналіз надходження справ та матеріалів у розрізі суддів зазначено в таблиці 3.   

 

Таблиця 3

 

Примітка: *судді, показники яких з підстав, передбачених законом, не враховані під час розрахунку граф 1, 6 та       

                     рядка “Разом”.

                     ** Повноваження судді припинено.

З огляду на викладене, у звітному періоді середньомісячне число надходження справ і матеріалів на розгляд до одного судді, порівняно з І півріччям 2016 року, зросло з 54 до 65. Результатом такого зростання є зменшення кількості працюючих суддів.  

 

3.  Загальна кількість справ та матеріалів,що перебували в провадженні апеляційного суду та їх розгляд судом, у тому числі середньомісячний показник розглянутих одним суддею справ  

Як зазначалось, упродовж Iпівріччя 2017 року до суду всього надійшло 3784 справи за апеляційними скаргами. З урахуванням залишку, що перейшов з попереднього року, на розгляді суду перебувало 4426 справ проти 4228 справ у I половині 2016 року.

Всього розглянуто 3859 справ (87,2% загальної кількості справ, що перебували на розгляді). У аналогічному періоді минулого року такий показник становив (88,2% загальної кількості справ).

З розглянутих у I половині 2017 року судом справ (3859):

- 519 апеляційних скарг повернуто особам, які з ними звернулись, або 13,5% загальної кількості справ, які надійшли для розгляду;

- у 572 справах (14,8%) відмовлено у відкритті апеляційного провадження;

- у 2768 справах (71,7%) закінчено апеляційний розгляд, з яких: у 2 справах апеляційне провадження закрито та у 2766 - здійснено апеляційний перегляд судових рішень.

Для порівняння: у I половині 2016 року із загальної кількості розглянутих судом адміністративних справ (3730):

- 1926 апеляційних скарг повернуто особам, які з ними звернулись, або 51,6% загальної кількості справ, які надійшли для розгляду;

- у 816 справах (21,9%) відмовлено у відкритті апеляційного провадження;

- у 988 справах (26,5%) закінчено апеляційний розгляд, з яких: у 6 справах апеляційне провадження закрито, у 2 - визнано постанови або ухвали судів першої інстанції нечинними та у 980 - здійснено апеляційний перегляд судових рішень.

 

У першій половині 2017 року майже усі апеляційні скарги повертались особам, які з ними звернулись, з причин несплати судового збору в розмірі, встановленому Законом. Незначна кількість апеляційних скарг повернута у зв’язку з відкликанням апеляційної скарги на підставі ч.2 ст.193 КАС України та неправильним оформленням апеляційної скарги відповідно до вимог ст. 187 КАС України.

Причиною  для відмови у відкритті апеляційного провадження стало те, що особи, які подавали апеляційні скарги після закінчення строку на апеляційне оскарження судового рішення, не клопотали про поновлення такого строку або вказували підстави для поновлення строку апеляційного оскарження, які  судом визнавались неповажними. Найбільше відмовлено у відкритті апеляційного провадження органам Пенсійного фонду України, які звертались поза межами строку на апеляційне оскарження судових рішень без поважних на те причин. 

Порівнюючи показники повернутих апеляційних скарг у І півріччі 2017 року та І півріччі 2016 року можна стверджувати, що у звітному періоді майже у чотири рази зменшилась кількість справ, у яких апеляційні скарги повернуто особам, які з ними звернулись. Це пов’язано із внесенням змін до Закону України «Про судовий збір», якими звільнено органи пенсійного фонду України від сплати судового збору, оскільки у I половині 2016 року основна частина апеляційних скарг була повернута саме пенсійним органам, які виступали відповідачами у справах про соціальних захист громадян.

Зменшився показник справ, у яких відмовлено у відкритті апеляційного провадження, а саме: у 1,4 рази. 

Із загальної кількості справ, у яких у I половині 2017 року закінчено апеляційний розгляд (2768), у 2314 справах (84%) переглянуто постанови судів першої інстанції, у 454 справах (16%) – ухвали.

Для порівняння: із загальної кількості справ, у яких у I половині 2016 року закінчено апеляційний розгляд (988), у 780 справах (79%) переглянуто постанови судів першої інстанції, у 208 справах (21%) – ухвали.

Отже, у звітному періоді майже у три рази збільшилась кількість справ, у яких апеляційний розгляд відбувався по суті заявлених позовних вимог. Це пов’язано із зменшенням кількості справ, у яких апеляційні скарги повернуто особам, які з ними звернулись. Також більш ніж у 2 рази збільшилась кількість розглянутих справ за апеляційним скаргами на ухвали судів першої інстанції. Збільшення відбулось за рахунок надходження апеляційних скарг на ухвали, постановлені судами першої інстанції у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби, особливості провадження яких визначені ст. 181 КАСУ (оскарження до суду постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору).

З огляду на викладене, можна дійти висновку, що у І півріччі 2017 року основна частина справ апеляційним судом розглянута по суті заявлених позовних вимог (71,7% загальної кількості справ, що перебували на розгляді), тоді як у І півріччі 2016 року відсоток справ, розглянутих по суті, становив лише 26,5% загальної кількості справ, що перебували на розгляді. Причому, на кінець звітного періоду фактична чисельність працюючих суддів, порівняно з першою половиною 2016 року, була меншою на 6 суддів (у І половині 2016 16 суддів, на кінець І половини 2017 року 10 суддів). 

Залишок нерозглянутих справ на кінець звітного періоду становив 565 справ проти 497 справ у I половині 2016 року.

 Зокрема, з нерозглянутих 565 справ:

- 158 апеляційних скарг залишено без руху (98 з причин несплати судового збору в розмірі, встановленому Законом, 60 через пропуск строку на апеляційне оскарження);

- 376 справ призначено до розгляду, з яких у 284 справах призначено перше судове засідання, у 92 справах перегляд судових рішень відкладено, або в судовому засіданні оголошено перерву;

- у 31 справіпровадження зупинено.

Аналіз судових рішень показав, що провадження у справах зупинялись:

- до набрання законної сили судовим рішенням у справі, що розглядається в порядку конституційного, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства - 25;

-          за обґрунтованим клопотанням однієї із сторін у справі - 4;

-          у зв’язку тривалим перебуванням сторони на стаціонарному лікуванні - 1;

-          до встановлення правонаступництва та до вступу у спадщину спадкоємцем -1.

 

Середньомісячний показник розглянутих справ і матеріалів одним суддею у I півріччі 2017 року становив 65 проти 54 у аналогічному періоді 2016 року.

Узагальнюючий середньомісячний показник розглянутих справ і матеріалів одним суддею серед апеляційних адміністративних судів України у звітному періоді становив 45. 

Детальний аналіз розглянутих одним суддею справ та матеріалів зазначено в таблиці 4.                                                                         

Таблиця 4

 

 

Примітка: *судді, показники яких з підстав, передбачених законом, не були враховані під час розрахунку граф 1, 4 та рядка “Разом”.

Отже, у І півріччі 2017 року середньомісячний показник розглянутих справ і матеріалів одним суддею збільшився у 1,2 рази у порівнянні з І півріччям 2016 року. Результатом збільшення такого показника є зменшення фактичної чисельності працюючих суддів.

 

На підставі рішень Ради Суддів України від 02.04.2015 № 28 та від 08.04.2016 № 26, якими затверджено Систему оцінювання роботи суду та методичний посібник до неї, для оцінки якості роботи Житомирського апеляційного адміністративного суду використано декілька ключових показників, а саме:

«Відсоток розгляду справ»;

«Середня кількість справ та матеріалів, що перебували на розгляді в звітний період в розрахунку на одного суддю»;

«Середня кількість розглянутих справ та матеріалів на одного суддю».

Показник «Відсоток розгляду справ» є одним з основних показників, що використовується в країнах-членах Ради Європи, а також США та в країнах-членах Міжнародного консорціуму за досконалість суду. Відсоток розгляду справ – це кількість розглянутих справ і матеріалів за звітний період, поділена на кількість нових справ і матеріалів, що надійшли за звітний період, та помножена на 100 відсотків.

Значення показника більше ніж 100% свідчить про те, що у звітний період залишок нерозглянутих справ скорочується, значення показника 100% свідчить про те, що у звітний період залишок нерозглянутих справ не змінюється, значення показника менше ніж 100% свідчить про те, що у звітний період залишок нерозглянутих справ збільшується.

За даними Європейської комісії з ефективності правосуддя, відсоток розгляду справ у 84% і нижче є тривожним сигналом, 85–95% – насторожуючим, 96–102% – нейтральний показник, 103% і більше – передова практика.

У першому півріччі 2017 року відсоток розгляду Житомирським апеляційним адміністративним судом справ і матеріалів становив 102,03%. У І половині 2016 року цей показник складав 100,51%.

Показник «Середня кількість справ та матеріалів, що перебували на розгляді в звітний період в розрахунку на одного суддю» застосовується в багатьох країнах як інструмент визначення фактичного навантаження суддів. Він також встановлює певний «внутрішній стандарт» суду і може використовуватись для порівняння навантаження окремих судів, що може надати важливу інформацію про організацію роботи суду. Для його розрахунку використовується наступна формула: сума кількості нерозглянутих справ та матеріалів на початок звітного періоду та кількості

справ та матеріалів, що надійшли за звітний період має бути поділена на фактичну кількість суддів.

У першому півріччі 2017 року вказаний показник у Житомирському апеляційному адміністративному суді становив 322 справ та матеріалів.У І половині 2016 року цей показник складав 265справ та матеріалів.

Показник «Середня кількість розглянутих справ та матеріалів на одного суддю»також належить до показників, які рекомендовано Європейською комісією з ефективності правосуддя (CEPEJ) у якості одного з інтегральних показників ефективності діяльності суду. За своїм змістом він показує продуктивність (результативність) розгляду справ та матеріалів. Крім того, цей показник має суттєве значення для порівняння ефективності роботи суду в часі та діагностування певних проблем, серед яких – невідповідність фактичної кількості суддів потребам суду. Формула для розрахунку: загальна кількість розглянутих справ та матеріалів за звітний період має бути поділена на фактичну кількість суддів.

У першому півріччі 2017 року даний показник у Житомирському апеляційному адміністративному суді становив 369 справ та матеріалів. У І половині 2016 року цей показник складав 234.

З огляду на викладене, указані дані свідчать про позитивну динаміку збільшення ефективності діяльності суду у І півріччі 2017 року, порівняно з аналогічним періодом 2016 року.

 

4.       Результати перегляду постанов суду першої інстанції 

Упродовж Iполовини 2017 року за апеляційними скаргами на постанови судів першої інстанції розглянуто 3255 справ (3283 –вI половині 2016 року) або 87% (89%) загальної кількості усіх справ за апеляційними скаргами на постанови, що перебували на розгляді.

Протягом I половини 2017 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження з перегляду постанов у 507 справах проти 792 в Iполовині 2016 року, повернуто апеляційні скарги особам, які з ними звернулись в 434 справах проти 1711в аналогічному періоді 2016 року. Як зазначалось, суттєве зменшення повернутих апеляційних скарг пов’язане із внесенням змін до Закону України «Про судовий збір», яким звільнено певні категорії платників судового збору від його сплати у разі звернення до суду. Зменшено також кількості справ, у яких відмовлено у відкритті апеляційного провадження.

З 2314 справ, у яких закінчено апеляційне провадження з перегляду постанов судів першої інстанції, задоволено апеляційних скарг у 749 справах, що у відсотковому відношенні складає 32%. У Iполовині 2016 року цей показник становив 335 справ із 780 переглянутих постанов, або 43%.

Таким чином, відсоток правильно прийнятих судових рішень судами першої інстанції з числа оскаржених рішень збільшився на 11%.

 

За наслідками розгляду апеляційних скарг на постанови суду, в яких скасовані рішення судів першої інстанції:

·          ухвалено нові постанови у 687 справах (29,7%);

·          закрито провадження у 19 справах (0,82%);

·          залишено позовну заяву без розгляду у 2 справах (0,08%).

 

Більшість справ, у яких скасовані постанови судів першої інстанції та ухваленні нові постанови, відносяться до категорії соціального захисту громадян (перерахунок пенсії відповідно до ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру" та ст. 37-1 Закону України "Про Державну службу", виплати, передбачені ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та їх сімей»).

 

Підставами для закриття провадження у 19 справах щодо переглянутих постанов судів першої інстанції стали:

- непідвідомчість справи адміністративному суду в 11 справах;

- відмова від адміністративного позову в 6 справах;

- наявність судових рішень, що набрали законної сили з того самого спору і між тими самими сторонами – 2 справи.

Причиною залишення позову без розгляду в 2 справах було неправильне обчислення/застосування судами першої інстанції строку звернення до суду, передбаченого ст. 99 КАС України.

 

Крім того, апеляційним адміністративним судом змінена 41 постанова, більшість яких ухвалена судами першої інстанції у справах про соціальний захист громадян. Зокрема, у справах з приводу призначення, перерахунку пенсії (32), у справах зі спорів з відносин публічної служби (6), у справах зі спорів з приводу забезпечення громадського порядку та безпеки (2), у справах зі спорів з приводу забезпечення реалізації конституційних прав особи (1).

Співвідношення переглянуті – скасовані постанови в розрізі областей судів першої інстанції відображено в таблиці 5.

 

Результати перегляду апеляційним адміністративним судом справ за апеляційними скаргами, у яких скасовано постанови судів першої інстанції

Таблиця 5

 

 

Перегляд постанов, ухвалених судами першої інстанції областей, які не відносяться до юрисдикції Житомирського апеляційного адміністративного округу, здійснювався у зв’язку з передачею до суду справ на підставі ст. 22 КАС України. В основному це справи, у яких однією зі сторін у справі був суд, в якому розглядається справа, або суддя цього суду. Показники перегляду таких постанов в сукупності не перевищують 1% розглянутих справ.

З показників, наведених у зазначеній таблиці, видно, що в  I половині 2017 року в областях, які відносяться до юрисдикції Житомирського апеляційного адміністративного округу, показник скасованих постанов відрізняється майже у 2 рази: 23,8% - в Житомирській і 42,4% - у Рівненській областях.

У порівнянні з Iполовиною 2016 року показник скасованих постанов у Житомирській області суттєво зменшився до 23,8% проти 42,2%, проте значно збільшився показник скасованих постанов у Рівненській області з 9,3% до 42,4% у I половині 2017 року.

 

У I половині 2017 року дещо змінилась кількість змінених постанов судів I інстанції, а саме:

·         У судах Житомирської області, у тому числі Житомирському окружному адміністративному суді, – 30 (14 уIполовині 2016 року);

·         У судах Рівненської області, у тому числі Рівненському окружному адміністративному суді, – 11 (12 - уIполовині 2016 року).

Відповідно до загальної кількості розглянутих в звітному періоді апеляційних скарг на постанови судів першої інстанції показник змінених постанов становить 1,8%, тоді як в аналогічному періоді минулого року даний показник становив 3,4%.

У структурі переглянутих судом упродовж звітного періоду справ за категоріями переважали спори з приводу соціального захисту громадян (1484). У I половині 2016 року кількість переглянутих постанов у справах про соціальний захист становила 231 справа.

Детально результати апеляційного перегляду апеляційним адміністративним судом постанов судів першої інстанції у І півр. 2017 року в розрізі категорій спорів наведені у таблицях 6, 7.

 

Таблиця 6

 

 

Таблиця 7

 

 

Отже, у порівнянні з першим півріччям 2016 року спостерігається збільшення показників переглянутих постанов майже у всіх категоріях справ, окрім справ зі спорів з приводу сталого розвитку населених пунктів та землекористування. Незмінним також залишився показник розгляду справ зі спорів з приводу реалізації публічної фінансової політики.

Показники розгляду судом апеляційних скарг на постанови у Iполовині 2017 року в розрізі окружних адміністративних судів та місцевих загальних судів як адміністративних судів наведені у таблиці 8

 

Таблиця 8

 

 

5. Результати перегляду ухвал судів першої інстанції 

У I півріччі 2017 року Житомирським апеляційним адміністративним судом закінчено апеляційний перегляд у 604 справах за апеляційними скаргами на ухвали судів першої інстанції, або 90% загальної кількості апеляційних скарг на ухвали судів першої інстанції (671), що перебували на розгляді апеляційного суду (у I половині 2016 року – 447 справах або 84,5% з 529).

Відмовлено у відкритті апеляційного провадження з перегляду ухвал у 65 справах, повернуто апеляційну скаргу особі, яка з нею звернулась, у 85 справах.

За результатами закінчення апеляційного розгляду в 248 справах, або 55%, ухвали суду першої інстанції залишені без змін, змінено - 1 ухвалу, скасовано – 205 ухвал, або 45%.

Для порівняння: у аналогічному періоді 2016 року в 113 справах, або 55%, ухвали суду першої інстанції залишені без змін, змінені - 2 ухвали, або 1%, скасована – 91 ухвала, або 44%. Закрито провадження у 2 справах.

 

За результатами скасування ухвал (205):

- 172 справи направлено в суди I інстанції для продовження розгляду;

- у 33 справах постановлено нові ухвали.

Зокрема, апеляційним судом скасовувались ухвали про залишення позовної заяви без розгляду (54), постановлені у зв’язку з пропуском строку звернення до суду без поважних причин (41), у разі повторного неприбуття позивача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду (12), у разі подання заяви від імені позивача особою, яка не має повноважень на ведення справи (1).

Характерними помилками при постановленні ухвал про залишення позовної заяви без розгляду  в зв’язку з пропуском строку звернення до суду без поважних причин були:

- незясування чи неправильне визначення судом моменту, з якого особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів;

- нез’ясування обставин, на які посилався позивач, обґрунтовуючи поважність пропуску строку звернення до суду або відсутність спростування судом доводів позивача про наявність поважних причин пропуску строку;

- неврахування ч. 9 ст. 103 КАС України, згідно з якою строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення позовна заява здана на пошту чи передана іншими відповідними засобами зв'язку.

 

Основними причинами скасування ухвал про залишення позовної заяви без розгляду з підстав повторного неприбуття позивача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, стали:

- нез’ясування, чи належним чином позивача було повідомлено про судовий розгляд перший і другий раз;

 - нез’ясування, чи обидва рази були поважними причини неявки;

- нез’ясування, чи подана позивачем заява про розгляд справи за його відсутності.

Іноді суди враховували факти неприбуття позивача в попереднє судове засідання, і у випадку наступної неявки в судове засідання помилково залишали позов без розгляду.

Також скасовувались ухвали про повернення позовної заяви (52). В основному підставами для скасування таких ухвал було те, що суди першої інстанції:

- при обчислені процесуального строку, який надавався для усунення недоліків позовної заяви, не враховували ч. 9 ст. 103 КАС України, згідно з якою строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення позовна заява, скарга інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку (6);

- неправильно визначали предметну та територіальну підсудність адміністративних справ (20);

- помилково вважали, що позовна заява подана особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності (26). Більшість таких висновків зроблені у справах про стягнення заборгованості з невідшкодованих витратах на виплату та доставку пільгових пенсій, оскільки суди вважали, що  органи пенсійного фонду не наділені правом звертатись до суду з даним позовом, і як наслідок позбавлені адміністративно-процесуальної дієздатності.

Під час постановлення судами першої інстанції ухвал про закриття провадження у справі  (7) суди, іноді, помилково вважали, що:

- вже є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду з того самого спору і між тими самими сторонами (п. 4 ч. 1 ст. 157 КАСУ) - 2;

- справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства (п.1 ч.1 ст.157 КАС України) – 5.

Ухвали про відмову у відкритті провадження (11) скасовувались у зв’язку з неправильним розмежуванням судом першої інстанції юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ.

Основними причинами скасування ухвал про залишення позовної заяви без руху (38) стали:

- неправильне застосування судом першої інстанції ст. 5 Закону України «Про судовий збір», яка визначає пільги щодо сплати судового збору - 23;

- безпідставна відмова суду першої інстанції в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору за наявності обставини, які свідчать про поважність причин для звільнення позивача від сплати судового збору -7;

- необґрунтовані висновки суду щодо відсутності викладу обставин, якими позивач обґрунтовує вимоги – 8.

Основною причиною скасування ухвал про зупинення провадження (5) стало те, що суди першої інстанції не завжди правильно встановлювали пов’язаність справ між собою, а також належним чином не досліджували обставини, які свідчать про неможливість розгляду справи до вирішення іншої судової справи.

Крім того, судом скасовувались ухвали про:

- забезпечення адміністративного позову (3);

- роз’яснення судового рішення (24);

- передачу справи до іншого суду (3) ;

- розстрочення виконання судового рішення (3);

- заміну сторони виконавчого провадження (4);

-зміну способу і порядку виконання судового рішення (1).

Показники розгляду судом скарг на ухвали упродовж I півріччя 2017 року в розрізі окружних адміністративних судів та місцевих загальних судів як адміністративних судів наведені у таблиці 9

 

Таблиця 9 

 

6.       Дотримання строків розгляду апеляційних скарг на судові рішення

З початку 2017 року Державною судовою адміністрацією запроваджено нову форму звітності (№ 2аас), яка передбачає загальну тривалість розгляду справ (Наказ ДСА від 09.03.2017 № 311).

Відповідно до даного звіту з розглянутих у першому півріччі 2017 року справ (3866) 97% або 3738 справ не знаходили свого вирішення до 3 місяців, 127 справ – понад 3 місяці до 1 року, 1 справа - понад 1 рік до 2 років.

Статтею 195-1 КАС України визначено спеціальні строки розгляду апеляційної скарги судом. Обрахування строку починається з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження, при цьому апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції має бути розглянута протягом одного місяця, а скарга на ухвалу – протягом п’ятнадцяти днів. Обчислення процесуальних строків передбачено в главі 8 Кодексу адміністративного судочинства України.

Як зазначалось, упродовж Iпівріччя 2017 року судом розглянуто 2768 справ за апеляційними скаргами, з них скарги на постанови - 2314, на ухвали - 454.

З порушенням строків розглянуто 1072 скарги (39 %), а саме:

- з порушенням місячного строку розгляду скарг на постанови – 812 (29 % загальної кількості переглянутих постанов);

- з порушенням п’ятнадцятиденного строку розгляду скарг на ухвали – 260 (57 % загальної кількості переглянутих ухвал).

Для порівняння: у Iпівріччі 2016 році судом розглянуто 988 апеляційних скарг, з них скарг на постанови - 774, на ухвали - 208.

З порушенням строків розглянуто 340 скарг (35 %), а саме:

- з порушенням місячного строку розгляду скарг на постанови – 241 (30% загальної кількості переглянутих постанов);

- з порушенням п’ятнадцятиденного строку розгляду скарг на ухвали – 99 (57% загальної кількості переглянутих ухвал).

Таким чином, у Iпівріччі 2017 році переважну більшість апеляційних скарг суд розглянув з дотриманням встановлених законом строків. Понад строки судом розглянуто 39% скарг проти 35% скарг, розглянутих у Iпівріччі 2016 року.

Отже, на 4% спостерігається збільшення справ, у яких порушено спеціальні строки розгляду апеляційних скарг. Насамперед, недотримання строків розгляду пов’язано із неукомплектованістю суддівського корпусу.

Дані про строки розгляду апеляційних скарг на постанови приведені у таблиці 10.

 

Таблиця 10 


Дані про строки розгляду апеляційних скарг на ухвали приведені у таблиці 11.

 

Таблиця 11 

 

З таблиць вбачається, що частка апеляційних скарг на постанови, розглянутих з дотриманням строків порівняно з I півріччям 2016 року зменшилась на 4%; частка апеляційних скарг, розглянутих з дотриманням строків на ухвали зменшилась на 9%.

Значний відсоток апеляційних скарг, які розглянуто з порушенням строку на постанови, простежується у справах, що розглянуті з порушенням понад 1 місяць (32% загальної кількості переглянутих постанов). Загальна кількість скарг, розглянутих із порушенням строку понад 3 і більше місяців, не перевищує 3%.

Дещо гіршою є ситуація з розглядом апеляційних скарг при перегляді ухвал. Загальний відсоток апеляційних скарг, які були розглянуті з порушенням строків становить 57% усієї кількості переглянутих ухвал, в той час як частка апеляційних скарг на постанови - 35%.

Серед причин перевищення строків розгляду апеляційних скарг можна виокремити такі:  неукомплектованість суддівського корпусу, оскільки на кінець звітного періоду працювало лише 10 суддів з передбачених 38; відкладення розгляду справ у зв’язку з необхідністю надання суду додаткових доказів; невиконання вимог суду щодо витребування доказів у справах; складність окремих категорій справ, що вимагає додаткового часу на збір усіх необхідних доказів та дослідження усіх обставин у справі, які мають значення для прийняття обґрунтованого судового рішення; неявка сторін у судове засідання тощо.

 

Стан дотримання строків розгляду скарг на постанови суду першої інстанції у I півріччі 2017 році за категоріями справ наведений у таблиці 12.

 

Таблиця 12 

Наведені дані свідчать, що без порушення строків розглядались апеляційні скарги у справах, пов’язані із проведенням виборчого процесу.

Найбільшою часткою справ, які розглянуті з порушенням строку розгляду, є справи, в яких порушено термін від одного до трьох місяців.

Порушення строку розгляду апеляційних скарг від трьох місяців і більше становить 3%.

Для оцінки якості роботи Житомирського апеляційного адміністративного суду в частині дотримання строків розгляду апеляційних скарг використано один із ключових показників базового оцінювання  роботи суду, передбаченого Системою оцінювання роботи суду, затвердженою рішенням Ради суддів України від 02.04.2015 № 28, а саме: показник «Середня тривалість розгляду справи».

За своїм змістом він показує тривалість періоду від відкриття провадження у справі до постановлення судового рішення. Розрахунок ведеться в календарних днях і не включає періоди, які відповідно до ухвал суду належать до періодів, коли перебіг процесуального строку призупиняється.Необхідно зауважити, що для розрахунку цього показника беруться дані всіх справ, по яких провадження закінчено в звітному періоді, навіть якщо провадження було розпочато в попередньому звітному періоді.

У першому півріччі 2017 року даний показник у Житомирському апеляційному адміністративному суді становив 32 дні. У І половині 2016 року цей показник складав 30 днів.

 

7.  Результати розгляду заяв про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами 

Упродовж I половини 2017 року на розгляд до суду надійшло 5 заяв про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, як у аналогічному періоді 2016 року.

З 6 заяв, що перебували на розгляді з урахуванням залишку, відмовлено у відкритті провадження за однією заявою, 2 заяви передано на розгляд до Вінницького апеляційного адміністративного суду, який найбільш територіально наближений до апеляційного суду.

За результатами розгляду 2 заяви, залишено без задоволення, 1 заява перебуває на залишку, оскільки судом першої інстанції справа направлена до Вищого адміністративного суду України.

 

8.       Відомості про судовий збір

У звітному періоді із загальної кількість заяв, скарг, у яких справляється судовий збір, розрахункова сума судового збору становила 6 454 652 грн. Сума фактично сплаченого збору склала  4 988 549 грн. за подані 1121 заяв, скарг.

Для порівняння: у Iполовині 2016 року сума фактично сплаченого судового збору становила 2 015 701 грн. за поданих 905 заяв, скарг.

Таким чином, у періоді, за який проводиться аналіз, сума сплаченого судового збору збільшилась майже у 2,5 рази. Це зумовлено збільшенням розмірів ставок судового збору Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору», який набрав чинності 01.09.2015.

Повернуто судовий збір за 7 апеляційними скаргами на загальну суму 597 625 грн.

Присуджено до стягнення судового збору за рішенням суду в Державний бюджет України за 4 заявами, скаргами на суму 4 670 грн.

Звільнено від сплати судового збору на підставі ст. 5 та ч.2 ст. 8 Закону України Про судовий збір на суму 1 618 993 грн. за 1910 заявами, скаргами (у  I півріччі 2016 року загальна сума звільнення склала 158 192  грн. за 180 заявами, скаргами).

 

9. Видача виконавчих документів 

Упродовж Iполовини 2017 року Житомирським апеляційним адміністративним судом видано 54 виконавчих листи на суму 574 793 грн. (у I половині 2016 року – 97 виконавчих документів на суму 312 693  грн.).

Із загальної кількості виконавчих листів 11 видані про стягнення судового збору на суму 8 430 грн. (в I половині 2016 року - 39 виконавчих листів на суму 59 460 грн.).

Крім того, видано 43 виконавчих листи за рішеннями в адміністративних справах на суму 566 363 грн. (в Iполовині 2016 року – 58 виконавчих листів на суму 253 233 грн.).

 

10.    Інші показники

За даними звіту форми 22-А упродовж I половини 2017 року в апеляційній інстанції із застосуванням засобів фіксування судового процесу технічними засобами  розглянуто 968, або 35% усіх справ, у яких закінчено апеляційне провадження (2768). Для порівняння: в Iполовині 2016 році даний показник становив 721 справу (73%).

Відповідно до ст. 197 КАС України у порядку письмового провадження апеляційним судом розглянуто 1800 справ, що становить 65% загальної кількості справ, у яких закінчено апеляційне провадження. Даний показник у аналогічному періоді 2016 року становив 267 справ, або 27%.

   З метою реагування на виявлені під час розгляду справ порушення законодавства апеляційним судом у I половині 2017 року постановлено 1 окрему ухвалу у справі № 569/23009/13-а.

Підставою для постановлення окремої ухвали стала безпідставна невидача УПСЗН дублікату посвідчення “члена сім’ї загиблого” Карлик В.Х., оригінал якого втрачено.

За постановленою окремою ухвалою надійшло повідомлення про вжиті заходи.

11.    Результати перегляду Вищим адміністративним судом України судових рішень апеляційного адміністративного суду

Упродовж I півріччя 2017 року ВАС України переглянуто 191 рішення апеляційного суду, які ухвалені у період з 2012 по І півріччя 2017 років, з них залишено без змін 127 рішень (66,5 %), скасовано 63 (33%), змінено 1 (0,5%).

Для прикладу: у I півріччі 2016 року ВАС України переглянуто 539 рішень апеляційного суду, прийнятих у 2011 -І пів. 2016 роках, з яких залишено без змін 342 рішень (63,5%), скасовано 190 рішень (35,2 %), змінено 7 (1,3%).

Інформація про перегляд ВАС України судових рішень  апеляційного адміністративного суду відображена у таблиці 13.

 

Таблиця 13

 

 

Інформація про скасовані та змінені рішення апеляційного суду у Iпівріччі 2017 року за роком ухвалення наведена у таблиці № 14

 

Таблиця 14 

 

Наведені дані свідчать, що кількість скасованих, змінених рішень апеляційного суду в I півріччі 2017 року не може достовірно свідчити про якість розгляду судом справ у звітному періоді, оскільки із загальної кількості скасованих у I півріччі 2017 року рішень ВАС України переглянув лише 3 рішення, що прийняті у I півріччі 2017 року.

Вищим адміністративним судом України за наслідками касаційного перегляду в I півріччі 2017 року прийняті рішення про:

- скасування судових рішень та ухвалення нового рішення у 12 справах;

- скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду I інстанції у 17 справах;

- скасування судових рішень та направлення справи для продовження розгляду в 7 справах;

- скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд у 18 справах;

- скасування судових рішень і закриття провадження у 5 справах;

- зміну рішення суду I інстанції, скасовано рішення ЖААС – 3 справи;

- скасовано рішення ЖААС та направлено справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги – 1 справа.

 

Отже, серед скасованих ВАС України рішень суду першої та апеляційної інстанцій переважають рішення, якими справи направлені на новий розгляд, а також рішення, якими скасовані рішення суду апеляційної інстанції та залишені в силі рішення суду I інстанції.

 

Скасування рішень апеляційного суду та залишення в силі рішень суду I інстанції відбувалось у справах про соціальний захист громадян – 7,  у справах з приводу адміністрування податків, зборів платежів також з контролю за дотриманням вимог податкового законодавства – 3, у справах з приводу реалізації державної політики у сфері економіки – 2,  у справах, пов’язаних із земельними відносинами – 2, у справах з відносин публічної служби – 2, у справах зі спорів з приводу забезпечення юстиції – 1.

 

Причини скасування рішень апеляційного адміністративного суду

 

Податкові спори 

Статистичні дані свідчать, що дана категорія справ має найбільшу частку скасованих рішень апеляційного суду.

Підставою для скасування судових рішень практично у всіх випадках стало те, що судами, як першої, так і апеляційної інстанцій не досліджувались у повному обсязі обставини справи та належним чином не оцінювались належні докази, а також допускались порушення норм матеріального права.

Зокрема, у справах, пов’язаних з відшкодуванням ПДВ, апеляційний суд не завжди досліджував обставин, що підтверджують, або спростовують реальність здійснення господарських операцій, на що Верховний Суд неодноразово звертав увагу під час розгляду даної категорії справ, зокрема, у постанові від 27 березня 2012 року (справа № 21-737во10).

Наприклад, у справі № 817/3442/13-а за позовом Обслуговуючого кооперативу «Міськжитлобуд-ХХІ» до ДПІ у м.Рівному про скасування податкового повідомлення-рішення, однією з причин  скасування рішень попередніх інстанцій стало ненадання належної оцінки обставинам справи щодо реальності вчинення спірних господарських операцій між позивачем та ПАТ «Рівнебуд», з огляду на не підтвердження реального виконання робіт ТОВ «Консоль і К» та наявності узгоджених дій позивача та постачальника з метою одержання незаконної податкової вигоди.

Недослідження реальності здійснення господарських операцій стало підставою для скасування рішення у справах № 806/661/15 № 806/53/14, № 806/5724/14.

Однією з причин скасування рішень апеляційного суду стало помилкове задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості з бюджетного відшкодування ПДВ (справи № 817/1923/13-а, № 806/1795/15).

Як зазначив ВАС України вимога про стягнення заборгованості з бюджетного відшкодування податку на додану вартість не є правильним способом захисту прав платника податку на додану вартість, оскільки відшкодування з Державного бюджету України ПДВ є виключними повноваженнями податкових органів та органів державного казначейства і суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення такої заборгованості. В цьому випадку правильним способом захисту позивача є вимога про зобов’язання податкового органу до виконання покладених на нього Законом і підзаконними актами обов’язків щодо надання органу казначейства висновку щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету.

Така правова позиція ВАС України викладена на підставі висновків Верховного Суду, сформованих у постанові від 16 вересня 2015 року у справі № 21-881а15.

Разом з тим, скасовані рішення апеляційного суду в цій частині, які ухвалені, переважно, у 2013 році, відповідали судовій практиці Верховного Суду на той час, про що свідчить постанова від 24.09.2009 у справі за позовом ЗАТ «Авангард» та постанова від 17.06.2008 у справі за позовом ЗАТ «Чорнобаївське». 

Отже, відступ ВС від своєї раніше сформованої правової позиції у цій категорій справ став підставою для скасування судових рішень апеляційного суду.

Окрім того, допускались помилки у справах, пов’язаних з реалізацією податкового контролю, зокрема, під час розгляду справ про скасування наказів щодо проведення перевірок на предмет дотримання вимог ПК.

Так, у справі № 806/1590/16 за позовом ДП «Пропан» до Житомирської ОДПІ про скасування наказу, апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції про задоволення позову та ухвалюючи протилежне рішення, не звернув увагу, що у спірному наказі про проведення позапланової перевірки визначена особа відносно якої триває службове розслідування щодо правовірності її дій під час первісної перевірки тих самих суб’єктів господарювання, які визначені у спірному наказі про проведення повторної перевірки, що не відповідає меті правового регулювання, введеного абзацом другим підпункту 78.1.12 пункту 78.1 ст. 78 ПК, щодо недопущення посадових осіб контролюючого органу, які здійснили помилку при проведенні перевірки, до повторної перевірки платника податків, з огляду на наявність конфлікту інтересів, що виключає об’єктивність результатів такої повторної перевірки.    

Допускались помилки і при вирішенні інших справ даної категорії.

Наприклад, у справі № 817/3113/15 за позовом Потапчук Л.А. до Костопільської ОДПІ зі справляння єдиного місцевого транспортного податку з фізичних осіб, апеляційним судом неповно з’ясовано обставини справи, оскільки не встановлено наявності чи відсутності рішення органу місцевого самоврядування щодо встановлення транспортного податку у 2015 році на відповідній території.

У справі № 817/2931/13-а за позовом ТОВ «Веснянка» до ДПІ у м. Рівному про визнання дій протиправними, апеляційний суд помилково задовольнив позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача, які полягали у формуванні в акті про результати перевірки відповідних висновків, не врахувавши, що дії податкового органу щодо встановлення факту заниження податкових зобов’язань позивача, зазначених в акті перевірки, не порушують суб'єктивних прав та/або інтересів позивача у відповідних правовідносинах.

Спори за участю органів Пенсійного фонду України

Матеріали аналізу показали, що у даній категорії спорів рішення апеляційного суду скасовувались з підстав неправильного застосування  норм матеріального права, а також порушення положень процесуального закону.

Також під час аналізу встановлено, що у ВАС України відсутня єдина судова практика щодо вирішення справ про перерахунок працівникам органів прокуратури пенсії на підставі ст. 50-1 ЗУ «Про прокуратуру» від 05.11.1991р., а також вирішення справ, пов’язаних з відновленням пенсійних виплат (з 1 червня 2015 року), зокрема, суддям, прокурорам, держслужбовцям.

Зокрема, розглядаючи справи про перерахунок працівникам органів прокуратури пенсії, апеляційний суд притримувався правової позиції, що працівники органів прокуратури згідно з чинним законодавством вправі на підвищення гарантій соціальної захищеності шляхом перерахунку пенсій, проте в природі відсутній механізм перерахунку призначених пенсій, який визначається Кабінетом Міністрів України. У зв’язку з чим, апеляційний суд вважав, що підстави для перерахунку пенсії відсутні, а дії органів пенсійного фонду України щодо відмови у перерахунку пенсії були правомірними.

Наприклад, у справі № 563/561/16-а за позовом Кульпача В.М. до Корецького ОУПФ України Рівненської області про перерахунок та виплату пенсії згідно з ЗУ «Про прокуратуру», починаючи з 01.01.2016, виходячи з 90% заробітної плати, апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що на час звернення позивача до відповідача із заявою про перерахунок пенсії частини 13 і 18 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991р. втратили чинність, а на виконання вимог частини 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014р. Кабінетом Міністрів України відповідний нормативно-правовий акт прийнято не було. Також суд апеляційної інстанцій виходив з того, що норми законодавства щодо умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури на час розгляду даної адміністративної справи є чинними і не визнані неконституційними, а тому підлягають до застосування всіма юридичними та фізичними особами.

За наслідками касаційного розгляду даної справи Вищий адміністративний суд України підтримав рішення апеляційного суду про відмову у задоволенні позовних вимог, залишивши його без змін.

Мотивуючи своє рішення, ВАС України зазначив, що оскільки станом на час звернення позивача до відповідача із заявою про перерахунок пенсії стаття 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991р. №1789-ХІІ відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014р. №3668-VІ в частині перерахунку пенсії втратила чинність, то відповідач правомірно відмовив позивачу у здійсненні перерахунку пенсії в зв’язку із відсутністю законодавчих підстав для цього, а тому апеляційний суд обґрунтовано прийняв рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Натомість, у справі № 569/4217/16-а за позовом Саморокова В.А. до Рівненського об’єднаного УПФ України про перерахунок пенсії з 01.01.2016 у розмірі 90% від заробітної плати, Вищий адміністративний суд України не погодився з рішенням апеляційного суду про відмову у задоволенні позовних вимог із згаданих підстав та дійшов висновку про його скасування і залишення в силі рішення суду першої інстанції про задоволення позову.

У обґрунтування свого рішення ВАС України поклав висновки Конституційного Суду України, які викладені в рішеннях від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій, згідно з якими зміст та обсяг досягнутих соціальних гарантій, зокрема, працівниками органів прокуратури, не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.

У зв’язку з чим, дійшов висновку, що відповідачем порушено права та охоронювані законом інтереси позивача в частині перерахунку пенсії.

Зважаючи на викладене, дана категорія справ потребує детального вивчення та обговорення, в першу чергу, на зборах суддів апеляційного суду. 

У справах, пов’язаних з відновленням пенсійних виплат (з 1 червня 2015 року), зокрема, суддям, прокурорам, держслужбовцям, у ВАС України також відсутня єдина судова практика щодо їх вирішення.

Так Верховний Суд у постанові від 24 травня 2016 року (справа № 21-948а16) дійшов висновку, що 1 квітня 2015 року набрав чинності Законом України від 2 березня 2015 року № 213-VIIІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», яким внесено зміни до статті 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та визначено, що тимчасово, у період з 1 квітня по 31 грудня 2015 року, у період роботи особи (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених Законами України «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», пенсії, призначені відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», не виплачуються.

Пунктом п’ятим Прикінцевих положень Закону № 213-VIIІ передбачено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до вищезазначених законів.

Оскільки Закон України від 2 березня 2015 року № 213-VIIІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» не скасовано, його положення не визнано неконституційними, а до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, прийнято не було, то, відповідно, з вказаної дати скасовано норми пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії (довічне грошове утримання) призначаються, зокрема, відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів». З 1 червня 2015 року особи, яким пенсії (довічне грошове утримання) призначаються, зокрема, згідно з Законом України «Про судоустрій і статус суддів», втратили право на пенсійне забезпечення відповідно до вказаного Закону, і з цієї дати їм повинна бути відновлена виплата пенсії за віком, призначена відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Апеляційний суд, вирішуючи справи даної категорії, дотримувався вказаної позиції Верховного Суду, однак позовні вимоги про відновлення пенсійних виплат задовольняв лише до кінця 2015 року. Адміністративні позови, які містили вимоги про відновлення пенсійних виплат з початку 2016 року, задоволенню не підлягали. Причиною відмови було те, що 01 січня 2016 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 911-VIII від 24 грудня 2015 року, відповідно до якого були внесені зміни, якими з 01 січня 2016 року встановлено, що тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року особам (крім інвалідів І та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються (рішення апеляційного суду у справі № 273/270/16-а).

Разом з тим, ВАС України не погодився з такою позицією апеляційного суду з тих мотивів, що право на отримання пенсії не може бути обмежене чи скасоване при прийнятті нових законів чи інших нормативно-правових актів, оскільки це суперечить ст.22 Конституції України, яка є нормою прямої дії.

У зв’язку з чим, рішення апеляційного суду було скасовано, а рішення суду першої інстанції, яким зобов’язано відновити пенсійні виплати з 01.06.2015, у тому числі з 01.01.2016, залишив в силі.

Між тим, у справі № 293/1168/15-а касаційний суд взагалі відмовив у задоволенні позову про відновлення пенсійних виплат державному службовцю з 01.04.2015, скасувавши рішення апеляційного суду про задоволення позову з 01.06.2015 та залишивши рішення суду першої інстанції про відмову в позові в силі.

Мотивуючи своє рішення ВАС України зазначив, що згідно з частиною 1 статті 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року, у період роботи особи (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про статус народного депутата України»,Законом України «Про державну службу», Законом України «Про прокуратуру»,Законом України «Про судоустрій і статус суддів», пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються.

Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється.

З 1 січня 2016 року пенсії виплачуються без урахування одержуваної заробітної плати (доходу) або пенсійних виплат з накопичувальної системи пенсійного страхування чи пенсійних виплат із системи недержавного пенсійного забезпечення.

Аналогічні зміни внесені до ч. ч. 4-7 статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року №3723-XII «Про державну службу» (далі Закон N 3723-XII) та до статті 85 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Вказані норми вищевказаних законів є чинними, рішенням Конституційного суду України чи іншим законом скасовані не були, а отже підлягають обов'язковому застосуванню органами Пенсійного фонду України та всіма органами державної влади на території України.

Отже, оскільки позивач на даний час працює на посаді судового розпорядника, що відноситься до посад державної служби, то правильними висновки є суду першої інстанції про відсутність підстав для нарахування та виплати йому пенсії по інвалідності третьої групи з 1 квітня 2015 року.

З огляду на викладене, дана категорія справ також потребує більш детального вивчення та обговорення на зборах суддів апеляційного суду.

Матеріали аналізу показали, що апеляційний суд допускав помилки під час вирішення справ про призначення пенсії за вислугу років на підставі п. «е» ст. 55 ЗУ «Про пенсійне забезпечення».

Так, у справі № 282/1702/14-а за позовом Гайового В.Г. до  Управління ПФУ в Любарському районі Житомирської про скасування рішення, апеляційний суд, задовольняючи позов, виходив з наявності правових підстав для призначення Гайовому В.Г. пенсії за вислугу років, оскільки за дорученням Кабінету Міністрів України від 06 січня 1996 року № 397/21 дію Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05 листопада 1993 року № 909, поширено, зокрема, і на викладачів шкіл мистецтв.

Проте, ВАС України не погодився рішенням апеляційного суду, зазначивши, що даним Переліком посада викладача у музичній школі не передбачена, а наявність доручення № 397/21 без відповідних змін до Переліку не є достатньою законодавчою підставою для зарахування до спеціального стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років, періоду роботи позивача на посаді викладача в позашкільних закладах освіти.

Також апеляційний суд допускав помилки у справах про призначення пенсії на пільгових умовах (ст. 13 ЗУ «Про пенсійне забезпечення»).

Верховний Суд у постанові від 10 вересня 2013 року у справі № 21-183а13 зазначив, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту "б" статті 13 Закону № 1788-ХІІ є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у списку № 2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу. Відсутність підтвердження вищезгаданих обставин не породжує виникнення права на зарахування пільгового стажу.

Проте, апеляційний суд, вирішуючи справу № 296/5017/13-а за позовом Самченка В.Г. до УПФ України в м. Житомирі про зобов’язання зарахувати періоди роботи до пільгового стажу, не врахував правову позицію ВС та дійшов до помилкового висновку, що не проведення керівником товариства атестації робочого місця не може бути підставою для відмови у призначенні пільгової пенсії.

 

Земельні спори

Аналіз судової практики свідчить, що однією з причин скасування рішень апеляційного суду у даній категорії стало порушення судом норм процесуального права, яке полягає у неправильному розмежуванні юрисдикції справ, підвідомчих адміністративним судам. Це спостерігається у справах, пов’язаних із передачею земельних ділянок у власність чи у користування (оренду).

Верховний Суд у постанові від 14.02.2012 (справа № 21-1042во10) дійшов висновків, що суб’єкт права власності на землю вільний у виборі суб’єкта щодо надання йому права оренди земельної ділянки в порядку, встановленому законом, при цьому він не здійснює владні управлінські функції. Позов, предметом якого є перевірка правильності формування волі однієї зі сторін стосовно розпорядження землею та передачі відповідних прав щодо неї, не може бути розглянуто за правилами КАС.

У іншій постанові від 11 листопада 2014 року (справа № 21-405а14) Верховний Суд дійшов висновків, що у разі прийняття органом місцевого самоврядування (як суб’єктом владних повноважень) ненормативного акта, що застосовується одноразово, який після реалізації вичерпує свою дію фактом його виконання і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов’язані з реалізацією певних суб’єктивних прав та охоронюваних законом інтересів (зокрема, рішення про передачу земельних ділянок у власність, укладання договору оренди), позов, предметом якого є спірне рішення органу місцевого самоврядування, не повинен розглядатися, оскільки обраний позивачем спосіб захисту порушених прав не забезпечує їх реального захисту.

Проте апеляційний суд, вирішуючи справу про передачу земельних ділянок у власність, не врахував даних правових позицій Верховного Суду, що стало підставою для скасування Вищим адміністративним судом України судових рішень із закриттям провадження у справі № 806/3125/14.

 

Митні спори

У даній категорії справ скасовано одне рішення апеляційного суду в частині стягнення надмірно сплачених митних платежів.

Верховний Суд у постанові від 17 грудня 2013 року у справі № 21-439а13 зазначив, що суди, встановивши протиправність рішень митного органу про визначення митної вартості товару за тим чи іншим методом, не вправі підміняти митний орган, стягуючи з державного бюджету надмірно сплачену з такої вартості суму ПДВ, фактично визначаючи при цьому інший метод обчислення митної вартості.

Проте апеляційний суд, вирішуючи справу № 806/7393/13-а за позовом ТОВ “Церсаніт Інвест” до Житомирської митниці про скасування рішення, карток відмови у прийнятті митної декларації, а також стягнення надмірно сплачених митних платежів, даний висновок ВС не врахував, у зв’язку з чим помилково задовольнив вимогу про стягнення надмірно сплачених митних платежів.

 

Спори про оскарження постанов про притягнення осіб до адміністративної відповідальності 

У даній категорії справ апеляційним судом допускались помилки при вирішенні питання щодо застосування строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ч. 1 ст. 38 КпАП.

Так, у справі № 296/1718/16-а за позовом Андросюка В.А. до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області про скасування постанови, апеляційний суд, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції про задоволення позову, виходив з того, що оскільки приписом відповідача зобов'язано Андросюка В.А. привести необхідну документацію у відповідність до вимог містобудівного законодавства у строк до 20.07.2014 і у строк зазначений в приписі позивач не виконав покладеного на нього приписом обв'язку, то про обставини щодо вчиненого правопорушення відповідач був обізнаний з 21.07.2014, а відтак адміністративне стягнення накладено поза межами визначеного законом строку.

Проте ВАС України не погодився з таким висновком апеляційного суду з тих підстав, що невиконання припису щодо приведення необхідної документації у відповідність до вимог чинного містобудівного законодавства, є триваючим правопорушенням, оскільки в даному випадку особа перебуває в безперервному стані протиправної бездіяльності через невиконання свого обов’язку. Оскільки, строк виконання припису відповідача закінчився 20.07.2014, порушення позивачем було вчинено вже з 21.07.2014 та є триваючим, проте виявлено воно лише 05.02.2016, отже притягнення Андросюка В.А. до адміністративної відповідальності 18.02.2016 є правомірним та вчиненим у строк, визначений процесуальним законодавством.

 

Спори за участю інших органів.

Аналіз судової практики показав, що причиною для скасування рішень апеляційного суду стало неправильне обрання судом способу відновлення порушеного права.

Наприклад, вирішуючи справи про виплату одноразової грошової допомоги працівникам міліції (ч. 6 ст. 23 ЗУ «Про міліцію»), апеляційний суд помилково задовольняв вимоги про зобов’язання МВС прийняти рішення щодо призначення виплати даної грошової допомоги, оскільки повноваження з розгляду заяв працівників міліції про виплати грошової допомоги є виключною компетенцією МВС і здійснюється нею за наявності необхідного переліку документів, передбачених Порядком № 707 і з урахуванням встановлених ним правил, і суд не повинен і не може втручатись у здійснення цих повноважень шляхом зобов’язання прийняття відповідачем конкретного рішення. В цьому випадку правильним способом захисту позивача є вимога про зобов’язання МВС повторно розглянути заяву про призначення та виплату одноразової грошової допомоги (справа № 806/2767/13-а).

У справах про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю, що настала після звільнення з військової служби внаслідок захворювання, пов'язаного з її проходженням (ст. 16 «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»), апеляційний суд замість зобов’язання Міністерства оборони України розглянути питання щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги зобов’язував прийняти рішення щодо призначення одноразової грошової допомоги, здійснюючи при цьому втручання в дискреційні повноваження МОУ (справи № 806/5268/15, № 806/94/16).

Допускались судом і інші помилки.

Так, у справі № 806/1760/14 за позовом Бондарчук З.П. до Реєстраційної служби Житомирського МУЮ про зобов’язання скасувати реєстраційні данні, апеляційним судом не враховано рішення суду у іншій справі, яким встановлено, що особа, яка звернулась до державного реєстратора, не уповноважена діяти від імені відповідної юридичної особи.

У справі № 0670/11886/11 за позовом Барановського В.П. до УДВС ГУЮ у Житомирській області про скасування постанови державного виконавця, апеляційний суд , скасовуючи постанову суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, зазначив, що відповідач не скористався правом звернення до суду з поданням про відстрочку чи розстрочку виконання судового рішення, а тому дійшов передчасного висновку про повернення виконавчого документа стягувачу.

Проте, ВАС України не погодився з таким рішенням апеляційного суду зазначивши, що пункт 8 частини 3 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає право, а не обов’язок державного виконавця звертатися до суду з такою заявою.

 

Процесуальні порушення

Аналіз судової практики свідчить, що апеляційний суд, іноді, помилково вирішував справи, які не належать до юрисдикції адміністративних судів, що ставало причиною для скасування судових рішень.

Для прикладу: у справі № 806/2257/15 за позовом Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Комунального підприємства "Агенція з питань регіонального розвитку" Житомирської обласної ради про зобов'язання утриматися від вчинення певних дій, апеляційний суд не звернув увагу, що оскільки позов у даній справі стосується захисту права користування майном, його розгляд за змістом статті 12 ГПК України та статті 15 ЦПК України має здійснюватись в порядку господарського чи цивільного судочинства, в залежності від суб’єктного складу учасників.

У іншій справі № 296/11076/14-а за позовом Філончук Г.П. до виконавчого комітету Житомирської міської ради про виключення житла із числа службового апеляційний суд також не врахував, що дана справа підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

Також неправильно визначалась підвідомчість спорів при розгляді справ про оскарження дій органів державної виконавчої служби.

Верховний Суд, зокрема, у постанові від 30 червня 2015 року (справа № 21-278а15) дійшов висновку, що юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи про оскарження дій органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів.

Апеляційний суд, розглядаючи справу № 806/1166/15 про визнання незаконними дії органу ДВС не врахував, що оскільки виконавчий документ видано місцевим загальним судом у межах цивільної справи, то даний спір має розглядатись цим судом за правилами цивільного судочинства.

З аналогічних підстав скасовано рішення апеляційного суду від 23.09.2013 у справі № 806/3839/13-а, хоча правова позиція Верховного Суду сформована лише у середині 2015 року.

Причиною для скасування рішень апеляційного суду не завжди слугували його помилки під час визначення компетенції суду з розгляду адміністративних справ. Рішення апеляційного суду скасовувались у зв’язку з відступом ВАС України від правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 15.06.2016 (справа № 21-286а16) та від 16.02.2016 (справа № 21-4846а15).

Верховний Суд у вказаних справах, виходячи із системного аналізу частини третьої статті 2 Закону України від 14 травня 1992 року № 2343-ХІІ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», статті 1 Закону України від 7 грудня 2000 року № 2121-ІІІ «Про банки та банківську діяльність», пункту шостого статті 2 Закону № 4452-VI та враховуючи положення статті 12 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку, що спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не належать до юрисдикції адміністративних судів.

З урахуванням вказаної правової позиції апеляційний суд у справі № 806/1822/16 за позовом Галайби А.В. до ПАТ "Фідобанк" про включення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в Банку за рахунок Фонду, підтримав рішення суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі.

Разом з тим, ВАС України скасував рішення попередніх інстанцій та направив справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

У обґрунтування свого рішення ВАС України зазначив, що у даній справі розглядаються спірні правовідносини у рамках норм Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», системний аналіз норм якого дає суду підстави вважати, що в даному випадку ліквідаційна процедура, яка застосовується при ліквідації банку, в силу відмінного правового регулювання відрізняється від процедури, передбаченої нормами Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Необхідною умовою для застосування до спірних правовідносин у частині задоволення кредиторських вимог у рамках норм Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» є безпосередня наявність порушення справи про банкрутство у господарському суді.

В даній справі, ліквідація банку здійснюється відповідно до постанови Правління Національного банку України  та на підставі Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», якими не передбачено порушення справи про банкрутство у господарському суді, а тому, в даному випадку норми Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» до спірних правовідносин не застосовуються.

Отже, оскільки Фонд є державною спеціалізованою установою, яка виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, а уповноважена особа Фонду виконує від імені Фонду делеговані останнім повноваження щодо ліквідації банку та гарантування вкладів фізичних осіб, то спори, які виникають  у  цих правовідносинах, є  публічно-правовими та підлягають вирішенню за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

З аналогічних підстав скасовано рішення апеляційного суду у справі № 806/1540/16.

Аналіз судової практики свідчить про порушення апеляційним судом правил предметної підсудності.

Так, у справі № 289/745/16-а за позовом за позовом Чублукова В.М. до  Держгеокадастру у Радомишльському районі Житомирської області про визнання дій відповідача незаконними, апеляційний суд, підтримуючи рішення суду першої інстанції про повернення позовної заяви з тих підстав, що даний спір належить розгляду окружним адміністративним судом, неправильно застосував ч. 3 ст. 18 КАСУ, оскільки не звернув увагу, що позивач звернувся до Радомишльського районного суду за власним вибором, що відповідає вимогам зазначеної норми КАСУ.

Судові рішення показали, що апеляційний суд допускав порушення норм процесуального права під час зупинення провадження у справі.

Приміром, у справі № 817/1967/15 за позовом Таргонія А.В. до прокуратури Рівненської області про поновлення на роботі, суд апеляційної інстанції, зупиняючи провадження у справі, виходив з того, що предметом доказування в цій адміністративній справі є обставини, які становлять об’єктивну сторону складу злочину, а наявність в діях особи складу злочину може бути встановлена виключно в порядку кримінального судочинства. Зробивши в адміністративній справі висновок про наявність чи відсутність таких обставин, суд тим самим встановить юридично значимі, обов'язкові для органів досудового розслідування, факти, що є неприпустимим. Тому, на думку суду, справу неможливо було розглянути до набрання законної сили судовим рішенням у кримінальній справі.

Проте ВАС України скасував рішення апеляційного суду зазначивши, що кримінальне провадження щодо одержання неправомірної вигоди Таргонієм А.В. до суду на час винесення оскаржуваної ухвали апеляційного суду не направлено, судове провадження у кримінальній справі не розпочато, тому суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про зупинення провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 156 КАС України. Крім того, судом не враховано, що позивача звільнено не у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності, а за порушення Присяги працівника прокуратури та вчинення проступку, який порочить працівника прокуратури.

Іноді, апеляційний суд допускав помилки під час перегляду рішень судів першої інстанції, ухвалених за заявами за нововиявленими обставинами.

Приміром, у справі № Н/806/3231/14 за позовом Сільськогосподарського приватного підприємства фірма "Укргранресурс" до Житомирської обласної ради про визнання протиправним та скасування рішення, апеляційний суд не врахував, що факт існування акту прийому передачі геологічної інформації є істотною для справи обставиною, що становить сутність справи та мала юридичне значення для взаємовідносин сторін, могла вплинути на рішення суду, що набрало законної сили, існувала під час розгляду адміністративної справи, але не була і не могла бути відомою ні особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи, ні адміністративному суду.

Також апеляційний суд допускав помилки під час перегляду ухвал суду першої інстанції про закриття провадження у справі з підстав п.4 ч.1 ст. 157 КАС України (наявність судового рішення, яке набрало законної сили, з аналогічного спору і між тими самими сторонами).

Наприклад, у справі № 285/933/16-а за позовом Загривого В.І. до Управління ПФУ в місті Житомирі зобов’язання здійснити перерахунок та виплату пенсії, підставою для скасування рішень судів попередніх інстанцій послугувало неврахування судами, що спірні у даній справі правовідносини виникли не у зв’язку з відмовою у здійсненні пенсійним органом перерахунку пенсії позивача з більшого заробітку з урахуванням певних надбавок тощо (що було підставою для звернення з позовом у іншій справі №285/2493/15-а), а з діями відповідача, що мали місце в подальшому щодо виплати позивачеві пенсії з обмеженням її максимального розміру десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність.

Допускались помилки під час перегляду у апеляційному порядку ухвал суду першої інстанції про залишення позову без розгляду з підстав повторної неявки позивача у судове засідання без поважних причин (ч.3 ст. 128 КАСУ).

Так, у справі № 806/332/16 за позовом Горопашина С.Г. до Управління ДАБІ у Житомирській області про зобов'язання скасувати повідомлення про початок виконання будівельних робіт, апеляційний суд не звернув увагу, що позивач та його представник не були належним чином повідомленні про проведення судового засідання.

Під час перегляду ухвал суду першої інстанції про заміну сторони у справі її правонаступником на стадії виконання судового рішення апеляційний суд не враховував, що чинне процесуальне законодавство не дає суду можливості допускати заміну сторони в адміністративній справі в порядку статті 55 КАСУ після набрання остаточним судовим рішенням законної сили (справа № 617/3931/12).

Допускались помилки під час повернення апеляційних скарг особам, які з ними звернулись.

Так у справі № 817/1382/15 апеляційний суд, повертаючи апеляційну скаргу ТОВ «АРІВА ДИЗАЙН ГРУП» у зв’язку з не усуненням недоліків апеляційної скарги, не звернув увагу, що поштове відправлення з ухвалою суду про залишення скарги без руху не було вручено товариству, оскільки повернулось до суду з позначкою: «за зазначеною адресою не проживає».

 

12.Результати перегляду Верховним Судом України адміністративних справ, у яких прийняті судові рішення Житомирського апеляційного адміністративного суду

Упродовж І півріччя 2017 року Верховним Судом розглянуто 5 справ, у яких Житомирський апеляційний адміністративний суд ухвалював судові рішення.

Для порівняння: у I півріччі 2016 року Верховним Судом розглянута 21 справа, у яких апеляційний суд приймав судові рішення.

За наслідками розгляду заяв про перегляд ВС судових рішень у 3-х справах у задоволенні заяв відмовлено; у 1 справі заяву задоволено, рішення попередніх інстанцій скасовано, провадження у справі закрито; у 1-й справі заяву задоволено частково, рішення попередніх інстанцій скасовано та направлено справу до суду I інстанції для продовження розгляду.

Підставою для скасування рішень судів та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду став помилковий висновок судів, що спір про стягнення заборгованості за бюджетними позичками не належить до адміністративної юрисдикції (справа № 806/4815/14).

Верховний Суд, повертаючи справу до суду першої інстанції, зазначив, що  якщо виходити зі змісту правовідносин, що виникли у зв'язку з наданням бюджетних коштів на закупівлю сільськогосподарської продукції за державним замовленням; складу учасників цих відносин, одним з яких є суб'єкт владних повноважень, який відповідно до законодавства у формі договору позички бюджетних коштів реалізував одну із своїх функцій органу державної влади; існування заборгованості суб'єкта господарювання за отримані ним у 1997-1998 роках позички бюджетних коштів; нормативно визначеного порядку погашення заборгованості за отриманою позичкою, то на такі спірні правовідносини поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Підставою для скасування судових рішень та закриття провадження у справі також став помилковий висновок судів про належність адміністративним судам справи про скасування наказу щодо надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, затвердження проекту і передачі земельної ділянки у приватну власність; визнання протиправною та скасування державної реєстрації цієї земельної ділянки (817/3053/14).

Верховний Суд, закриваючи провадження у справі, вказав, що предметом спору у цій справі були реєстраційні дії із державної реєстрації за третьою особою права власності на земельну ділянку, розташовану за межами населеного пункту, яка, з позиції позивача, не була вільною і тривалий час перебувала в користуванні позивача та членів її родини, тоді як третя особа дотримувалась протилежної позиції і вважала, що він набув на неї право власності на законних підставах.

Однак у контексті конкретних обставин цієї справи та зумовленого ними нормативного регулювання правовідносин, що склалися між його суб’єктами, висновок судів про належність справи до адміністративної юрисдикції не можна визнати правильним.

 

13. Висновки та пропозиції

Порівняння статистичних показників І півріччя 2016 та І півріччя 2017 років свідчить про тенденцію до збільшення надходження та розгляду адміністративних справ за апеляційними скаргами. У півріччі 2017 надійшло 3784 справи проти 3712 справ, що надійшли у I півріччі 2016 року. Кількість розглянутих справ у І півріччі 2017 року становила 3859 проти 3730 справ I півріччі 2016 року.

Відсоток справ, які надійшли до Житомирського апеляційного адміністративного суду в загальній кількості справ, що надійшли до всіх 8-ми апеляційних адміністративних судів України у звітному періоді у порівнянні з попереднім звітним періодом зменшився з 10 до 8.

Найчастіше до апеляційного адміністративного суду надходили апеляційні скарги у справах про вирішення соціальних та податкових спорів. Крім того, спостерігається динаміка до збільшення надходження справ і у інших категоріях.

Середньомісячний показник розгляду справ і матеріалів (65) дорівнює середньомісячному показнику надходження справ і матеріалів до одного судді (65). Це свідчить про збалансованість обсягів надходження справ і матеріалів до суддів із показниками інтенсивності їх розгляду. У першому півріччі 2016 року середньомісячні показники надходження та розгляду справ були на рівні 54.

Майже у чотири рази зменшилась кількість справ, у яких повернуто апеляційні скарги особам, які з ними звернулись. Це пов’язано із внесенням змін до Закону України «Про судовий збір», якими звільнено органи пенсійного фонду України від сплати судового збору, оскільки у I половині 2016 року основна частина апеляційних скарг була повернута саме пенсійним органам, які виступали відповідачами у справах про соціальні виплати. Даний фактор вплинув на те, що кількість розглянутих по суті справ збільшилась майже у три рази.

Відбулися зміни і у перегляді судових рішень за їх видами. Показник переглянутих в апеляційному порядку ухвал судів першої інстанції зменшився на 5%, а число переглянутих постанов збільшилось на 6%.

Середня кількість розглянутих справ та матеріалів одним суддею у першому півріччі 2017 року складає 369 справ. У першому півріччі 2016 року даний показник становив 234 справи.

Відсоток розгляду Житомирським апеляційним адміністративним судом справ і матеріалів становить 102, що свідчить про оптимальний рівень ефективності діяльності суду.У першому півріччі 2016 року відсоток розгляду справ був на рівні 100,5.

Більшість апеляційних скарг апеляційний адміністративний суд  розглянув з дотриманням встановлених законом строків, однак понад спеціальні строки суд розглянув 35% скарг на постанови та 57% скарг на ухвали. У першому півріччі 2016 року з порушенням строків розглянуто 30% скарг на постанови, 48% скарг на ухвали.

Середня тривалість розгляду справи у І півріччі 2017 року становила 32 дні проти 30 днів у першому півріччі 2016 року.

Сума фактично сплаченого судового збору в першому півріччі 2017 року, порівняно з попереднім звітним періодом, зросла у 2,5 рази та становила 4 988 549,00 грн.

Частка скасованих рішень апеляційного суду в загальній кількості переглянутих у касаційному порядку, порівняно з першою половиною 2016 року, зменшилась на 2,2% та склала 33%.

З метою підвищення ефективності роботи пропонується:

- продовжити роботу з детального аналізу помилок, допущених судом за результатами перегляду судових рішень Верховним Судом з обговоренням їх на зборах суддів щопівроку;

- зборам суддів запровадити обговорення порушення суддями норм процесуального права, як безумовної підстави для скасування судового рішення;

- обговорити на зборах суддів питання ефективності роботи постійно діючого семінару.

- це узагальнення довести до відому всіх суддів Житомирського апеляційного адміністративного суду.

 

 

Графік розгляду справ

<< < Січень 2019 > >>
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
  1 2 3 4 5 6
7 8 9 10 11 12 13
14 15 16 17 18 19 20
21 22 23 24 25 26 27
28 29 30 31      

Контакти

Телефон/факс:

(0412) 481 602 – Приймальня

(0412) 481 604 – Канцелярія 

(0412) 481 637 – Факс

(0412) 481 603 – Телефон довіри (пн,ср,пт 10-12 год.)

 

Приймальня - каб. 507

Канцелярія - каб. 105

 

Розклад роботи:

ПН-ПН

з 09:00 до 17:00

Перерва

без обідньої перерви

 

Адреса:

10002, м-н Путятинський, 3/65

Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Click to open